Не вір написаному!

Куди не повернися: “Аптека”, “Аптека”, “Аптека”... А проте, рідко котра з цих “Аптек” відповідає справжньому значенню цього слова. В “Словнику української мови,т.І за 1971 рік “Аптека – медично-санітарний заклад, в якому виготовляють ліки за рецептами, а також продають готові лікувальні засоби та інші медичні товари. Те саме – в “Новому тлумачному словнику української мови (НТСУМ)”за 1999 рік. Відповідно – “Аптекар – працівник аптеки,який приймає рецепти, виготовляє й відпускає ліки; фармацевт”.

Крамниці, в яких продають готові ліки ще донедавна називалися аптекарськими крамницями. В Польщі такі крамниці називають дроґеріями, а працюють в них дроґісти, яких готують відповідні середні навчальні заклади. В дореволюційній Росії крамниці, що торгували готовими ліками і товарами санітарного призначення називали “москательними лавками”. У Франції аптекарська крамниця –“Droguerie”, в США-“Drugstore”.

Неначе гриби після дощу з’являються різноманітні “клініки”. Здебільшого так називають звичайні-звичайнісінькі приватні лікарські кабінети. Але ж “клініка” – престижніше! А що написано в словниках”? Як в уже згаданому НТСУМ, так і в Укаїнсько-латинсько-англійському медичному словнику, “Клініка – установа лікарняного типу, в якій лікування хворих поєднується з науково-дослідною та навчальною (педагогічною) роботою”.

Статус “клінічна лікувальна установа” надається Міністерством охорони здоров’я за поданням вищого навчального закладу.

Кальки, кальки!

“Не бійтесь заглядати у словник...” – напучував Максим Рильський. А ми таки боїмося, а може ...лінуємося. Бож, якщо б не лінувалися, то не вживали б неоковирних “кальок”, як “достопримітність”. Зрештою, без словника зрозуміло, що скалькували російське слово “достопримечательность”. А наша “солов’їна” має низку синонімів: визначна, славна, пам’ятна, пам’яткова, примітна, варта уваги місцевість, річ, пам’ятка, старожитність, пам’ятка архітектури, історії, культури.

Ще розповсюджена “калька”: “Наведемо витримку зі статті професора Іксовського.”Але ж російське “выдержка” в цьому контексті походить не від “держать”, а від “дергать”, “выдернуть”. Отже : “висмикнути”, “витягнути”, “відірвати”, “урвати”, “вирвати”, “вибрати”. А відповідний іменник – “відривок”, “уривок”, “витяг”, ”випис”, “цитата”. Що більше до вподоби...і до тексту.

Де ти бродиш, моя доле?

Чуємо і читаємо: “доля міліметра”, “доля мозку”, “доля легені”, “долевий бронх”. Ой, не так! По-українськи ж “доля” – те саме, що по-російськи “судьба”, а латинською “fatum”. “Така її доля, о Боже мій милий...”

Українською мовою потрібно говорити і писати: “частка міліметра”, “скронева частка мозку”, “частка легені” і “бронх частки” (а не “частковий бронх”!)

Віват, Академіє!

Ні, не так! “Vivat” (“Ut vivat”) перекладається з латинської “хай живе” і поєднується з називним, а не з кличним відмінком. Отже:

“Vivat Academia, vivant professores!” “Хай живе Академія, хай живуть викладачі!”. А якщо вже конче хочете, то “Віват Академія!” (без коми). Хоча це трохи нагадує латинську мову троянців за Котляревським: “Енеус, ностер маґнус панус ет славний троянорум князь...”