Клі́ффорд До́нальд Сі́мак (часто помилково читають «Сайма́к»; англійською Clifford Donald Simak, * 3 серпня 1904 — +25 квітня 1988) — американський письменник-фантаст. Лауреат трьох премій «Г'юґо», премії «Неб'юла», премії «Ґросмайстер наукової фантастики» Асоціації американських авторів наукової фантастики та фентезі (SFWA).

До чого тут він? Пояснюю. В романі, написаному понад півстоліття тому, а саме 1968 року, є епізод, який саме в наш час особливо актуальний. Судіть самі.

«Резервація (в інших виданнях – заповідник) Ґоблінів» – фантастичний роман Кліффорда Сімака, в якому Галактикою можна мандрувати за допомогою перетворювача матерії, подорож у часі – повсякденна справа, а містичні сотворіння і раси на кшталт ґоблінів чи тролів живуть у спеціальних резерваціях…

СВІТОВА ГРОМАДСЬКІСТЬ

(відривок з роману «Резервація Ґоблінів»)

-В оголошенні сказано, що у вас можна взяти квест - сказав Напівельф бургомістрові. Проте не з’ясовано, в чому справа. То чи ви б не конкретизували завдання?!

-Але ж усе просто, стенув плечима бургомістр. Бачите о-он те узгір’я? На ньому засів ґоблін з гранатометом і час до часу обстрілює місто. Оце, власне, й уся проблема.

-Зрозуміло. Ґобліна потрібно вбити…

-Та що ви!? – бурмістр вибалушив очі і замахав руками. Його в жодному разі не можна вбивати.

Чого б це?-здивувався Ґном. Це ж ґоблін_

-Ото ж бо! Якщо ми його вб’ємо, світова громадськість скаже, що це геноцид, а ми – расисти.

-Ну і що з того? Нехай собі говорить, що хоче.

-І введе війська,-понуро завершив свою думку бургомістр.

-Гм…замислився Напівельф. Тобто, цей засранець стріляє по місту з гранатомета, а ви терпите і не смієте всипати йому у відповідь…

-Не сміємо,-розвів руками бургомістр. Бо нас одразу ж назвуть агресорами.

-Ну, нехай, а якщо, скажімо, не вбивати ґобліна, а вигнати його кудись якнайдальше?

-З цього узгір’я? В жодному разі. Бо нас одразу назвуть окупантами.

А якщо схопити його і забрати гранатомет?

-Назвуть експропріаторами.

-В такому разі посадити його під замок разом з тим гранатометом? Ні, ні, не відповідайте, швидко промовив Напівельф, як тільки бургомістр відчинив рот для відповіді. Я все зрозумів. Справді, цікавий випадок.

-Ну то чого ж ви хочете?-втрутилася Принцеса. Вбивати не можна, роззброювати – в жодному разі,, спіймати і вигнати – теж не можна, що ж залишається? Перевиховувати? Але ж це не наш профіль!

- Що ви, що ви… Для такого випадку ми б викликали психолога. Але ж…в такому разі світова громадськість звинуватить нас в психологічному тискові

-І в паплюженні віковічних традицій,-додав Гном, хитаючи в задумі головою. Постріляти з гранатомета людців – це ж для ґоблінів святе!

-Саме так,- втішився бургомістр,-хоч ви мене розумієте.

-А що від нас вимагається?-знову втрутилася в розмову Принцеса.

-Віднести посилку,- видихнув бургомістр.

-Кому? Ґоблінові?

-Саме так. Бо ж там, на узгір’ї, ні крапельки води. Через годину ґоблін зголодніє, оголосить замирення і розпочне перемовини. Так він чинить кожного дня. Вимагає, щоби йому приносили їжу, вино, набої, а інколи ще щось-там… А коли наїсться, оголошує, що перемовини зайшли в глухий кут, то ж він змушений поновити вогонь. І, знаєте, світова громадськість йому співчуває. В усякому разі вважає його за принципового.

-А якщо ви відмовитесь постачати йому їжу і набої…

-Тоді про нас скажуть, що ми…

-Гаразд, ми зрозуміли,-затріпотів руками Напівельф.

-… і введуть війська,-пробубонів бургомістр.

-Згода, але ми вам до чого? Відрядили б когось із ваших віднести той мішок.

-Вже посилали. І ніхто не повернувся.

-То що, ґоблін усіх їх повбивав?

-Він запевнює, що ні.

-А…

-А світова громадськість цьому вірить…

-А…

-В такому разі скажуть, що ми провокатори. Мовляв, він, ґоблін пропонує мирну ініціативу, це ж жест доброї волі. А, якщо щось, вибачте, не так, то це уже – наша вина. Це ж саме собою зрозуміле! А ви…формально сторонні, то ж, можливо, він вас і не скривдить.

-Що ж, якщо так, відкидаючи всякі політичні нашарування, від нас вимагається взяти у замовника посилку і віднести її клієнтові, чи не так? Тобто – звичайний поштовий квест. Все інше – то вже ваші проблеми. Чи не так?

-Достеменно так,-підтвердив бургомістр,-то що ж, домовились?1

-Домовились,-підтвердив Напівельф.

-А чи можна ще щось запитати?-підняла руку Принцеса. Ви, я бачу, дуже боїтеся, щоби світова громадськість не назвала вас агресорами, мілітаристами, чи ще чимось…до речі, а як оця сама громадськість називає вас зараз?

-Ідіотами,-сумно відповів бургомістр.