«Х» vs «Г»

або правим гаком по російській транслітерації

І знову повертаємося до питання транскрипції чужоземних прізвищ в нашій сучасній українській мові, ще аж ніяк не позбавленій спотворень, спричинених багаторічним русифікаторським тиском. Пригадаємо: принципова відмінність передавання чужомовних слів і, зокрема, прізвищ, українською мовою полягає в тому, що українською чужомовні слова транскрибують, а не транслітерують. Це, зрештою, відповідає духові української ортографії, віддавна сформованої на фонетичній основі. Ми вже вели мову про коректне українське, відтак основане на транскрипції. передавання українською мовою прізвищ Einstein,Freud, Eichmann.

Про російську транскрипцію я вже писав не раз. Але ще раз повторюся. Хто, де, коли сказав, що англійську «h» слід читати українською, як «х»? Якось ми сиділи з покійним доктором Павлом Джулем (з американської діаспори) на якихось зборах чи , можливо, конференції з участю англомовних лікарів і одна пані з наших вирішила виступити англійською мовою. Павло слухав, слухав і запитав: «Олесю, а якою мовою вона говорить?» -«Англійською!», відповів я. «Не може бути,-заперечив Павло,- в англійській взагалі відсутній звук «х» і немає літери чи комбінації літер на її позначення. То звідки ж взялася та сама «х» в англійській мові «радянського розливу»?

Усе дуже просто! Викладачами цієї мови в «совку» були етнічні росіянки, або русифіковані українки, які, до того ж, вивчали ту мову в російськомовних вишах. А в російській мові відповідник отого самого «ейч». тобто м’яке українське «г», відсутній. Є лише проривне «ґ», що його вони, росіяни пишуть, як українське «г». А тому з транслітерацією слів на ‘H h” виникають неабиякі труднощі. Якщо нема літери на позначення м’якого «h». використовують «літеру-протез» (С. Трофименко вживав термін «милиця»), оте саме «х», яке ніби ближче до англійського «h». Але до чого тут Україна зі своєю значно кращою можливістю передавання цього звуку, бо ж є у нас, на відміну від московитів, як «ґ», так і «г».

Але далі читаємо «анґліцизми» «хостел», «хобі» і т.п.

І ще з’явився ніби-то анґліцизм – «хаб». Звісно, такого слова в англійській мові немає і не може бути, як немає і не може бути в цій мові ні лексеми, ні фонеми «х». Ага, йдеться про «hub», тобто «габ» - маточину колеса, чи, в переносному значенні – про центр уваги, інтересу, діяльності. Це у рашистів «хаб», а у нас, Українців – «габ». Або й «осередок», чим погано…

Не можу не навести тут епіграму дійсного члена НТШ А Святослава Трофименка

«Ха» звуку у мові англійській нема,

Це знана річ - і вагома!

Тому в Оклагомі відсутній Хома.

Хай нам гомонить Оклагома!

Через оте «хекання», пересаджене в українську мову з метою її уніфікації «єдіним, маґучім і свабодним», до невпізнання спотворено спортові терміни: «хук» (читається «гук» /hʊk/, в довоєнній Галичині казали і писали «гак» (правий або лівий), так і писали в українській спортовій пресі, маючи на увазі правий чи лівий фланговий удар. А ще «хокей», який в тій-таки передвоєнній Галичині називали «гаківка».

Ту ж саму ненависну літеру «h» на початку слова росіяни інколи просто викидають, тож гіподром у них – «іподром», гіпотека – «іпотека», а гіпохондрія – «іпохондрія».

То ж перестаньмо врешті калічити українську мову на московський манір.