Жуль Верн, Марко Вовчок та Микола Зеров.

(Чарівний світ Великого Фантаста)

Такі доречні, добрі таємниці!

Огонь плавцям, недужому – хінін,

Піратам – вибух справедливих мін

І куля пневматичної рушниці.

Під дахом ґранітової світлиці

П’ять колоністів мучаться – хто він,

Що доглядає їх серед нуртин?

Існує він, чи, може, тільки сниться?

Гуркоче грім, і в ґроті серед скель

На чорних водах диво-корабель

Лежить, митцем розв’язана проблема.

Так от до кого озивався Топ!..

І мириться з людьми безсмертний Немо,

Індійський принц, ласкавий мізантроп.

Микола Зеров «Таємничий острів»

Такий ось віршований «дайджест» відомого твору Жуля Верна вичитав я в збірці поезії Миколи Зерова 1966 року, збірці, в якій його оригінальна поезія займає лише п’яту частину. Написаний цей вірш 1930 року, тобто вже зрілим, сорокарічним поетом. Чи ж настільки важливий спогад про прочитану в юності книгу, що для нього знайшлося місце серед оригінальних поетичних творів цього насправді блискучого літератора і витонченого поета? Зрештою, і моє покоління читало твори цього француза, одержимого далекими мандрами, карколомними пригодами та ґеніальними відкриттями, що називається «запоєм», разом з ним підіймалося на повітряних кулях, спускалося в глибини планети Земля чи на океанську глибінь.

Власне кажучи, хлопчик, який народився 6 лютого 1828 року в Nantes (Франція) мав стати, за задумом батьків, добропорядним, шанованим юристом. А став письменником, десятим в шкалі популярності (після Біблії, Шекспіра, Бальзака, Стендаля, Дюма та ін.), що його твори перекладено 80 мовами. Один з найбільш вдалих перекладів більшості фантастичних романів Жуля Верна російською мовою здійснила … Марія Вілінська, пізніша Марко Вовчок.

Восени 1862 року до крамниці в будинку N18 по вулиці Жакоб увійшов чоловік із згортком паперів в руці. В захаращеній кімнаті його прийняв паризький видавець Гетцель. Він побіжно переглянув рукопис і попросив відвідувача зайти…ну, скажімо, за два тижні. Що ж , і тут, либонь, невдача, адже рукопис вже відкинуло чи не троє видавців. Мабуть, надаремно пророкував йому письменницьку кар’єру добрий приятель Жуля, славний французький фотограф, письменник і аеронавт Ґаспар Фелікс Турнашон, відомий під псевдонімом «Надар», що прославився фотографічними портретами Сари Бернар і Жорж Санд, Віктора Гюґо та Шарля Ґуно, а також першими фотографіями з перспективи пташиного лету. Надаремно, мабуть, він підказав Жюлеві сюжет – подорож повітряною кулею над африканським континентом.

А проте Гетцель чудово орієнтувався щодо літературних смаків публіки і успішно видавав розважально-природознавчий журнал. –Власне кажучи, ваша праця непогана, от тільки б трохи її доопрацювати, з’єднати розрізнені епізоди в…ну, скажімо, в пригодницький роман, - сказав видавець при наступній зустрічі. А незабаром підписано контракт. Жуль Верн доставлятиме видавцеві два пригодницько – фантастичні романи на рік, за що отримає 20 тисяч франків. Декілька тижнів по тому друкарський верстат видає перший роман Ж. Верна «П’ять тижнів на повітряній кулі». Книга має величезний успіх, вона потрапила просто в мету – адже вся Франція марить повітроплаванням. Слава письменника – фантаста долає кордони, його твори перекладають європейськими мовами.

Мрія дитинства не полишає письменника. Наповнені бризом вітрила, шторми і шквали, невідомі острови…Ще дитиною він потаємно пробрався на поклад корабля. Ескапада закінчилася примусовим поверненням додому і суворим покаранням. Ненависні юридичні студії ані трохи не цікавлять молодого Жуля, він, натомість, віддає належну увагу точним наукам і літературі. Для заробітку пише декілька театральних п’єс, які з тріском провалюються. Грошей, що їх присилають батьки, ледве вистачає на булочки і молоко. Та й одяг геть зносився. Друзі намовляють його одружитися. Ні, ні! Жуль Верн – переконаний «старий кавалер», член «Клубу одинадцяти безженних». Ні, ні, при чому тут нетрадиційна орієнтація! Він любить товариство милих пань, залюбки фліртує з представницями прекрасної статі. Скромний секретар невеликого театру з місячною платнею в 100 франків – душа товариства, джерело безконечних дотепів і каламбурів. А проте, ця легковажність – чисто зовнішня, показова. Жуль Верн уважно слухає розповідей мандрівників, передусім сліпого Жака Араґона, сина славетного астронома, колишнього штурмана далекого плавання. Як лише видається вільна година – він спішить до Національної бібліотеки, студіює поважні наукові праці. Його приятель Олександр Дюма радить спеціалізуватися в науково-фантастичному жанрі.

І, усе ж таки, «старий кавалер» одружується з молодою вдовою Онорін Морель, з приданим, а саме - двома діточками. Незабаром сім’я збільшується – народжується син Мішель. Жуль Верн стає біржовим агентом, а проте не залишає письменницького ремесла. Життя сімейства Верн стабілізується допіру після підписання уже згаданого контракту з видавцем.

Один за одним з’являються романи «П’ять тижнів на повітряній кулі», «Пригоди капітана Гатераса». Разом з автором численні читачі потрапляють в незнаний край вічної криги, моржів та білих ведмедів, борються за виживання в екстремальних умовах.

Наступне захоплення письменника – підземний світ, вулкани та землетруси. У «Виправі до центру землі» професор Ліденброк з небожем спускається в глибини погаслого ісландського вулкану і, після тривалих пригод, виходить на світ Божий під… середземноморським небом.

Деякі твори письменника – фантаста опираються на складних математичних обчисленнях. Працюючи над «Подорожжю на Місяць» і «Довкола Місяця» він вдається до допомоги професора математики ліцею імені Генріха IV. Складні наукові викладки, наведені в романах Верна інколи надто складні для молодого читача циклу «Незвичайних подорожей». Працюючи, письменник користується оригінальними науковими працями, звітами мандрівників, атласами фавни і флори різних частин світу.

Він залишає шумний Париж і поселяється в палацику з вузенькою середньовічною вежею. Власне в тій вежі він влаштовує свій робочий кабінет, що містить робочий стіл, фотель, скрині, заповнені книгами і газовий камін. Мішель Верн описує, як працював батько. Писав олівцем, потім вносив поправки і, нарешті, наводив літери чорнилом. Працював швидко. Дехто вважав, що письменник користується послугами «негрів». Італійці розповсюдили плітку, що над романами працює колектив учених «Giulio Verne et Co». Едмундо де Аміціс особисто відвідав Жуля Верна і повернувся до Мілану з фотографією та автографом фантаста. – Акційної спілки не існує,- заперечив він; Є лише Джуліо Верн…

А «Джуліо Верн» працює. З’являються друком «Діти капітана Ґранта»(1868), «20 000 льє під водою»(1870) «Таємничий острів»(1874), «П’ятнадцятилітній капітан»(1878). Епопея «Наутілуса»» - підводного човна майбутнього і «ласкавого мізантропа» принца Дакара – капітана Немо послідовно входить до сюжетної лінії двох романів, як, зрештою і історія розкаяного злочинця Айртона.

Десь 1671 року увагу Жуля Верна притягнула афіша Агентства Кука, прикрашена зображенням мандрівника в картатому спортивного крою костюмі з валізочкою в руках». Чи ви здогадалися? Справді, це зображення стало праобразом флегматичного англійського мандрівника Філіаса Фоґа, того самого, що, в товаристві вірного слуги, за 80 днів відбув свою кругосвітню подорож . За право друкувати рукопис боролися провідні французькі журнали. Якась міс Бляй з Нью Йорку побила рекорд Фоґа на три дні і отримала вітання письменника. Проте Ж. Верн не визнав рекорду полковника Кемпбела, бо той не дотримав умов – скоротив собі шлях через Сибір. Театр Сан Мартен ставить виставу на підставі роману. Нам знайомі численні екранізації цього справді безсмертного твору, навіть мультиплікаційні. Екранізовано, і то – неодноразово, інші твори письменника.

Жуль Верн – ґеніальний провидець, «науковий пророк». Транспортний засіб на гусеницях («Парова машина, 1880»), гелікоптер («Робур Переможець»), керовані снаряди, тощо.

Уже в зрілому віці збуваються мрії Жуля Верна про морські подорожі. На покладі вітрильника Сан Мішель він знайомиться з Північним морем. 1884 року мандрує Середземним морем. Цю мандрівку він згодом опише в книзі «Матіас Сандорф». В Тунісі славного письменника вітає оркестр з тисячі тамбуринів. На Мальті англійці зустрічають його найвищими почестями, як видатного державного діяча. В Римі Папа Лев ХІІІ провадить з письменником тривалу приватну розмову, дякує за високоморальні твори, які він рекомендує читати християнській молоді. У готелі в Венеції Жуль Верн записується під чужим прізвищем. Його таки впізнають і влаштовують на його честь величавий феєрверк, а захоплений зустріччю з улюбленим автором натовп читачів носить його на руках.

І власне в цей час, коли слава письменника досягає зеніту, стається нещастя. Його небіж, постійний читач творів Верна і його шанувальник, з невідомої причини стріляє з револьвера дядькові в ногу. Смерть усе ж таки щадить письменника, проте глибока рана стопи вимагає декількох операцій і тривалого лікування. Психічна травма призводить до передчасного старіння: письменник горбиться, швидко сивіє, стає невпевненим і підозріливим, продає свою вимріяну яхту «Сан Мішель». Вочевидь, власне тоді у нього розвивається діабет.

Судовий процес, що його розпочинає гаданий прототип одного з героїв твору «Лицем до прапора»(1896) він виграє завдяки вмілому захисту адвоката Раймона Пуанкаре – свого захопленого читача та шанувальника. Хоча письменник не мислить життя без творчості («Якщо я не працюю, мені здається, що я вже помер») і щороку видає нову книгу, вік і хвороби беруть своє. Через катаракту погіршується зір, поступово слабшає слух, в творах з’являються нотки песимізму. Останніми творами Жуля Верна стають «Льодовий сфінкс», «Заповіт ексцентричної особи», «Маяк на кінці світу», «Вторгнення моря». 1905 року письменника все більш мучить цукровий діабет. Незадовго до смерті він просить дружину: «Наступного разу перш, ніж викликати лікаря, запроси священика». Жуль Верн вмирає від діабетичної коми 24 березня 1905 року. Лише через 18 років Бентінґ і Бест винайдуть інсулін, лік, який врятує життя багатьом хворим на діабет. Але цього винаходу ґеніальний провидець не передбачив.

До похоронної процесії приєднався якийсь чоловік в костюмі Філіаса Фоґа. Він нікому не представився, склав родині письменника щирі співчуття і привселюдно подякував покійному за чудові хвилини, проведені в товаристві героїв книг великого фантаста. Ці герої – чесні, людяні і безкорисливі люди, сильні і кмітливі, добрі християни, патріоти своєї батьківщини, обізнані в різних галузях науки, противники насилля і расової дискримінації.

І, насамкінець, запитання, як кажуть, «на засипку». Чи є серед героїв Жуля Верна особа з українським іменем «Федір»? Є! Це – Федь Федорчак, закарпатський чабан з твору «Замок в Карпатах». Книга вперше побачила світ українською мовою 1934 року у Львові в передплатній серії «Українська бібліотека» і перевидана, також у Львові, 1992 року.

Олександр Кіцера

Примітка: Останнім часом з’явилася «мода» писати «Жуль», як, зрештою, і «журі». Французькою мовою в імені Jules звук «u» читається, як щось посереднє поміж «і» та «ю». Зрештою, по - українськи ми би звали Жюля Верна «Юлієм».