ЗА ЩО?

І за що це нам така покара?! – спитає мало не кожен, слухаючи зведення про ситуацію з актуальною пошестю. Якось ми розмовляли на тему стихійних лих з Романом Крип’якевичем. Ти знаєш, друже,- сказав тоді Роман, я оце думаю, що дистанція поміж Всевишнім і нами більш-менш така, як поміж вченим бактеріологом і бактеріями, які він посіяв на чашку Петрі. Ну, не вдалася вченому культура бактерій. Десь там декілька колоній nfrb[, як треба, але основна маса не вдалася. То він усю ту чашку Петрі з невдалою культурою бактерій кине у розчин карболки, та й посіє нову культуру на новій чашці з агаром.

Я згадав про цю розмову нещодавно в лісі поблизу Львова, де, під деревцями і кущиками, які щойно прокидалися з зимового сну, валялися, а, частково, вже вгрузли у ґрунт пластикові пляшки, пакети… З періодом розпаду, залежно від складу пластику, від 80 до 600 і навіть 1000 років. Згадалася стара совкова сентенція «Мы не можем ждать милости от природы после всего, что мы с ней сделали». Це - така собі пародія на відомий мічурінський лозунг. А таки, справді, не можемо – ні змилування, ні пощади, ні ласки, чи як там ще перекладається ота «милость». І від природи, і від її Творця. Того самого, що так ґеніально спроєктував взаємини рослинного і тваринного світу: ми тобі кисень, а ти нам вуглекислий газ. Ось вам, користуйтеся. Тепер ви вже знаєте, що там на Марсі, чи на інших планетах нічого такого немає. Я вам тут, на цій маленькій планеті створив Божий рай, а ви його нищите! В карболку! Виростуть нові, кращі…

Ні, це таки не жарт. Планета під серйозною загрозою. Не забуваймо, що пластик – ідеальне середовище для побудови бактеріями своїх фортець – бактерійних біоплівок-багатоповерхових споруд, армованих міцелієм грибків, з засобами зв'язку і водопостачання. Бактерії в біоплівках витримують атаку антибіотиків в концентраціях, що в рази перевищують смертельну для окремих, «планктонних» бактерій. Це не жарти! Який вихід? Заборона пластмасових пакувальних матеріалів і посуду взагалі. Бо покладати сподівання на свідомість людей не доводиться. І відновити грошову заставу за посуд, яку повертають, коли здаєш пляшку чи баночку. Якось в Чехії наш ґід запитав: яка найпевніша валюта в Чехії. І, після декількох невлучних відповідей, сказав: пляшки! Їх приймають в будь якій крамниці.

На пластикових смітниках будуються бактерійні фортеці. Загроза нових епідемій зростає, як лавина. Панове екологи, бийте на сполох!