«Рогулька» в кабіні

Розпочнемо, мабуть, з фрази повоєнних часів, чомусь вкладеної в уста лемка, хоча це зовсім добре міг бути і бойко, і гуцул, і подолянин, яким «за сов’єтів» доводилося шоферувати на розповсюдженій того часу радянській вантажівці, популярно званій «полуторкою», «полундрою», а офіційно – «Газ АА». Ото ж лемко - водій каже «Видумав москаль техніку! Мотор реве, машина стоїть, а ти ся, лемку, муч!» В чоловічій компанії замість «муч» вживали інше, міцніше слово.

То ж про що йдеться? Можу розповісти, тим більше, що на такій «машині» мені доводилося засвоювати техніку водіння автомобіля. Ото ж: «видумав» її зовсім не «москаль»,: а Генрі Форд. Зрештою, «Форд ММ» для початку ХХ століття був цілком пристойною вантажівкою, а випускав її завод, збудований тою ж таки фірмою «Форд» в Нижньому Новгороді, пізнішому Горькому, аж до п’ятдесятих років, коли вже це «чудо тєхнікі, нє імєющєє аналоґов» було геть застарілим щодо конструктивних рішень і експлуатаційних якостей. Момент запалювання суміші в циліндрах регулювався не автоматичним відцентровим регулятором, а водієм, для чого був спеціальний важіль під кермом. Коробка передач не мала синхронізаторів, тому перемикати передачі потрібно було з подвійним витисканням зчеплення: спочатку - при переході на «нейтральну» і, вдруге, – з «нейтральної» на наступну передачу. Але то ще «пів біди». Вже незабаром після початку експлуатації автомобіля третя, найвища передача «вискакувала» з фіксаторів, мотор шалено ревів, а машина зупинялася. Через те водієві доводилося правицею тримати важіль перемикання передач, а кермом маніпулювати лише лівою рукою. Вихід з цього положення водії таки знайшли. Вирізали в лісі «рогульку» відповідної довжини, якою і фіксували третю передачу: важіль перемикання передач охоплювали «рогулькою», а її довгий кінець впирали в сидіння водія. То ж у кожного досвідченого шофера «полуторки» в кабіні конче був такий «фіксатор третьої передачі». Як бачите, цитована фраза, приписана лемкові, цілком відповідала дійсності.

Запам’яталася ще одна особливість цього ветерана повоєнних доріг. Через дефіцит пального багато «полуторок» обладнували ґазоґенераторами.

В тому циліндрі, що ззаду від кабіни водія, горіли, за обмеженого доступу кисню, тобто – тліли дрова і утворювався горючий газ, який, після охолодження надходив до двигуна. В кузові такого автомобіля завжди мусив бути запас дров, нарізаних короткими полінцями, що нагадували дитячі кубики-кльоцки.

Отака то була «техніка». А ще був «ЗІС-5» - трьохтонка, на якій той самий «москаль» монтував свої славні «Катюші». Це чудо техніки розсипалося на частини після першого ж ракетного залпу. Виручили американські «Студебеккери». Даремно! То ж тепер доводиться виправляти ситуацію, допомагати українцям: і лемкам, і бойкам, і шахтарям з Донбасу, і баштанникам з Херсонщини бити отого самого «москаля», що ніби-то видумав оте саме «чудо техніки».