Трембіта і таємне кохання

«Гуцулка Ксеня» - ця пісня-танґо була популярною і за часів зрілості моїх батьків, і за часів моєї молодості. Не один раз я танцював під цю мелодію, що її виконувала джаз-капела «Не журись», підспівував і не задумувався, як це герой пісні розповідав гуцулці Ксені «лиш одній в цілім світі», використовуючи для цього саме трембіту. Щойно в зовсім зрілому віці мені довелося побувати на проводах овець на полонину… І коли троє трембітарів підняли свої трембіти, завдовжки в 6-8 метрів і затрембітали… Власне тоді я зрозумів: щось там не зовсім «стикується» в тексті Романа Савицького, покладеному на музику Ярославом Барничем. Бо що ж таке трембіта, і якою мірою вона придатна для висловлення кохання?

Ото ж трембіта -потужний духовий інструмент. Правдоподібно його назва виводиться від румунського слов’янізму trîmbiță.

Уявімо собі вечір в гуцульському селі. Старші ґазди вже вляглися спати, а молоденька Ксеня, працею зморена (це вже з іншої пісні), вийшла потихеньку під оборіг, щоби зустрітися з коханим гуцулом, скажімо – Іванком. А цей умовний Іванко йде на таємне побачення з музичним духовим інструментом, завдовжки в 5-6, а то й більше метрів, перелазить через вориння, а далі…підіймає трембіту догори і трембітає. І то має бути «лиш одній в цілім світі»!? Прокидається неньо, хапає набиту пушку (пістолю чи рушницю) і йде заспокоювати трембітаря. А що звук трембіти долає відстань у 10 км і більше, то прокидаються ґазди в сусідних селах, на грунях, та й вівчарі на полонинах. Що сталося? Хтось народився, а чи, не дай Боже, вмер.

Бо треба знати, що тих часів (тридцяті роки минулого століття) в гуцульськх селах і у вівчарів на полонинах ще не було ні смартфонів, ні навіть простих мобільників, ні радіо, ані, тим більше, телєвізорів, то ж трембіта відігравала роль засобу зв’язку, сигналізації, а навіть…сонячного годинника. Коли трембітанник чи «потрембач» ставав обличчям до сонця, і його тінь з'єднувалася з його ростом, це означало, що настав південь. Саме трембіта сповіщала про народження в сім'ї дитини. Поклик цього інструмента запрошував людей на весілля. Звуки трембіти сповіщали про смерть і проводжали горянина в останню путь. Споконвіку трембіта була єдиним засобом зв'язку чабана з селом: за звуками трембіти люди дізнавалися про сприятливий перехід отари на полонину, про місце перебування ватага з отарою, про те, як триває випас маржини, про напад хижих звірів… У визначений з допомогою трембіти час ватаг оповіщав певною трембітною мелодією, що вівці йдуть на обідню перерву до стаї . Особливі звуки інструмента попереджали і про небезпеку. Вживалася трембіта і для подання сигналів про початок та закінчення робочого дня.

Зараз ці функції трембіти майже втрачені. Нині її використовують здебільшого у фольклорному мистецтві — часом її включають до оркестру на фестивалях етнографічної музики.

То ж чи надається трембіта до виконання серенади, адресованої коханій дівчині. Хтось може згадати популярну півстоліття тому пісню у виконанні польської співачки Галіни Куніцької

Niby nic, a tak to się zaczęło

Niby nic, zwyczajne "pa, pa, pa"

Jest w orkiestrach dętych jakaś siła

Bo to było tak

Babcia stała na balkonie, dołem dziadek defilował

Ledwie go ujrzała, nieomal zemdlała, skrapiać trzeba było skronie

Dziadek z miejsca zmylił nogę, pojął - czas rozpocząć dzieło!

Stanął pod balkonem, huknął jej puzonem, no i tak to się zaczęło

Pa-pa-pa-pa-ra-pa-pa-pa-pa-ra.

А й справді, герой цієї пісні, майбутній дідусь, вочевидь музикант військового оркестру, завоював серце майбутньої бабусі декількома звуками пузона, тобто тромбона. Але ж це було в білий день, коли вулицями «дефілював» військовий оркестр і всі пані вітали музикантів, стоячи на балконах…

А так, взагалі, нічні серенади під вікнами коханих здебільшого співали під звуки струнних інструмантів: лютень, гітар, мандолін. Хто не мав музичного хисту, запрошував трубадурів, і ті виконували серенади, , вокальні або інструментальні п'єси, пов'язані з опоетизованими образами кохання.

То що б більше пасувало гуцулові Іванкові для висловлювання кохання. Може флояра?

Чи, нарешті, дримба

В усякому разі – не трембіта. Але нехай. Бо «на трембіті» гарно римується з «в цілім світі». А «на флоярі» - хіба що «при отарі»… А «на дримбі» - взагалі не римується з нічим путнім.