ЧАРДАК

Коли чую з уст українця слово «чердак», у мене аж ніяк не виникає асоціації з горищем або стрихом, тобто з приміщенням будівлі, розташованим вище за житлові поверхи. В моїх читаних в пізньому дитинстві пригоднницькик книжках, передусім – морської тематики, поняття чардак позначало щось інше…палубу човна або корабля. З тим, що на невеликих суднах: дубах, чайках, це був настил з дощок на носі суденця, як це твердить Борис Грінченко в «Словарі української мови: в 4-х томах», а, можливо, і на кормі суденця.

Скочив Гнат на чердак дубу… (Адріан Кащенко «Про гетьмана козацького Самійла Кішку»),або:

«На обох кінцях чайки відбудовувалися з дощок чердаки з підлогами, по яких під час походів переховувалися харчі та зброя. (там-само).

На задньому чердаку (чардаку) стояв, або, рідше, сидів стерновий:

На чердаку дуба, поклавши руку на стерно й розправивши свою могутню постать, стояв Петро Рогоза (там-само).

Проте на більших суднах, скажімо – вітрильниках чи ґалєрах, це був суцільний настил, що відділяв вмістилище вантажу – трюм, від поверхні, на якій метушилися моряки і сиділи за веслами невольники – веслярі. Палуб могло бути і декілька. В «Тигроловах» Івана Багряного читаємо:

Китай обминали — на голому чердаку купою лежали, пальці гризли і сльози запивали. Та віри в щастя своє щербате, і в силу свою двожильну не втрачали. Ні, ні! Після дванадцятигодинної праці — зміна гребців. Галера станула. Наставники відмикали колодки та виганяли гребців на чердак. Тут віддихали повною груддю свіжим морським повітрям і протягали задубілі ноги. Подали їм якоїсь поганої юшки з кусками вудженої баранини й зацвілих сухарів із чорного хліба. На таку 'іду в Україні й собака не глянула б. Та голод не брат. Тепер дванадцять годин відпочинку, аж до другої зміни.

Або в повісті Андрія Чайковського «Перед зривом:

Це була воєнна галера. По обох кінцях чердака великі шопи: одна для війська-яничарів, друга для гребців-невольників. По чердаку походжають узброєні яничари. Невольники лягають на чердаку на помості. До шопи не спішаться: вони знають, що їх жде на поганій, перегнилій мерві у шопі. Степан держиться Богдана. Йому здається, що це брат ріднесенький біля нього, та так ним піклується.

Етитимологія слова «чердак (чардак)».етимологічним словником тлумачиться, як czerda. .” і означає «поклад, палуба» з тюркської «čardak» -тераса на чотирьох колонах ;або «ґалєрея під дахом будинку.

Олекса Горбач в праці «Українська морська й судноплавна термінологія». (Мюнхен, 1958. – 29с.) також тлумачить термін «чардак», як «палуба», «поклад», з подібним, хоча дещо ширшим, тлумаченням:

-турецькою мовою c̦ardak «відкрита альтанка на чотирьох стовпах, балкон», «галерея під дахом у турецьких будинках», [czerdak],

-кримсько-татарською čardak «горішня кімната»,

-перською - čārtāq «відкритий балкон, підтримуваний чотирма стовпами»,

-болгарською - чарда́к «балкон, веранда, тераса»,

-українською – поклад, палуба (також часткова), місце для багаття на байдаку

і лише російською – горище.

І тут, як чортик зі скриньочки вигулькує угорське слово чардаш. Чи має воно щось спільного з чардаком?

Чардаш – традиційний угорський народний танець, який здебільшого танцюють на подвір’ї корчми, а те подвіря здебільшого крите – csárda. Ромські (циганські) музики розповсюдили його в сусідніх краях, включно з Закарпаттям. Музика чардаша вірізняється змінністю темпу, синкопованою ритмікою та складається з двох контрастних частин - повільної, патетичної, що її виконують чоловіки -чоловічий танець у колі, і швидкої, стрімкої, яка супроводить парний танок. (угорською - friss). Чардашеві властиві гостра, часто синкопована ритміка, віртуозна імпровізація. Мелодії і ритми чардаша використали в своїх музичнх творах Ференц.Ліст, Йоганнес.Брамс, Лєо Деліб, Імре.Кальман, Михайло Огінський, італієць Вітторіо Монті. Історія створення «Чардаша» цим італійським композитором вартує окремої розповіді.