Останнім часом мій слух неприємно подразнює доволі широко вживаний термін «падчериця», «падчірка», який, до речі наводиться у словниках другим після явно українського «па́сербиця» [ Словник української мови : в 11 т.] . Мається на увазі нерідна дочка чоловіка чи дружини від попереднього шлюбу. Наводиться і чоловічий відповідник - «пасинок». Як кому, а мені в цих словах вчувається старослов’янське, але вживане в російській мові «дщерь» (дочь), з доданим префіксом «па». Зрештою і російський інтернет стверджує: падчерица – неродная дочь либо для отца, либо для матери, происходит от старославянского дщерь.

Як на мене, це слово штучно «за вуха» притягнуте до української мови, русифікаторами, тим більше, що є українські відповідники щодо дитини жіночої статі, рідної одному чи одній з подружжя - «пасербиця» і, відповідно, «пасерб» - чоловівчого роду, з синонімом «пасинок», в якому явно вчувається українське «синок».

В будь якому варіанті маємо поєднання префікса «па» з радиксоїдом (зв'язаним коренем, який, на відміну від вільного кореня, не може вживатися без словотворчих афіксів) «серб», або коренем «синок» [© https://pontoprint.com.ua/https://pontoprint.com.ua/nazva-rodinnix-zvyazkiv-u-sim%D1%97/]-

Не зайве додати, що в рослинництві «пасинками» називають бічні пагони деяких рослин, а в техніці – додаткові скісні опори стовпа.

Якщо відносно «синка» все зрозуміло, то щодо «серба» - не дуже. Цей радиксоїд пов'язують з дієсловом сьорбати («той, що сьорбає, ссе», проте - не – як основний користувач об’єкту сьорбання, а як додаткокий – «па»). Як споріднені утворення можна ще навести слов’янське «прихлебатель» з українськими відповідниками похлібець, дармоїд, нахлібник, лизун, прихвостень. [https://uk.glosbe.com/ru/uk/%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%85%D0%BB%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C].

ще сябер - учасник земельного володіння, або спільник у торговельній справі [https://www.google.com/search?q=%D1%81%D1%8F%D0%B1%D0%B5%D1%80]

Пасербиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. « Сябр» білоруською мовою (множина «сябры» означає «друзі». З цим словом, правдоподібно споріднене присутнє в закарпатському діалекті української «цімбор», («цимбор») - приятель, побратим, друг. https://uk.glosbe.com/ru/uk/%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%85%D0%BB%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C Дещо рідше цей радиксоїд «серб» пов’язують з індоевропейським коренем « ser» - служити», відтак - в латинському «servus»- слуга, раб, кріпак.

До речі, вітання «сервус» побутувало в дорадянській Галичині і вважалося молодіжно-панібратським, хоча за етимологією означало «Servus humillimus, domine spectabilis», («Я») -ваш покірний слуга, шляхетний володарю». [Brückner 485; Schuster-Šewc 1283–1284); https://www.goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/serbЇ

Класичні образи пасербиці в народному фольклорі представлені в казках «Попелюшка» і «Морозко», авторських казках Богдана Лепкого, напр. « Про лиху мачуху, сирітку Катрусю, чорну кицьку, дванадцять розбійників і князенка з казки» (ілюстрація на початку).

Відповідно - мачуха – нерідна мати, вітчим – нерідний батько, пасинок – нерідний син, падчерка – нерідна дочка, названий син – усиновлений, названа дочка – удочерена, названі мати та батько – усиновлювачі, зведені брати та сестри – рідні та нерідні діти між собою. Також до нерідних, але близьких можна віднести людей, назви яких у наші дні частіше можна зустріти у фільмах та книгах, ніж у реальності: молочна мати – жінка, яка вигодувала нерідну дитину по відношенню до неї, молочний брат чи сестра – нерідні між собою діти, вигодовані однією жінкою, дядько, мамка – чоловік чи жінка, які наглядають за дитиною та виховують її, сьогодні більше відомі як нянь та няня. [ https://pontoprint.com.ua/nazva-rodinnix-zvyazkiv-u-sim%D1%97/].