Горлиця

Здавалося б, про що тут писати, коли давно відомо, що горлиця, це гніздовий перелітний птах, дикий голуб – Streptopelia turtur. або Streptopelia decaocto (турецька відміна птаха), що цей представник (чи ця представниця) царства пернатих все більше переселяється до наших міст. Відомо також, що горлиця в Україні є символом жіночності, подружньої вірності («Дівчина-горлиця до козака горнеться»). Відома українська народна пісня «Горлиця» і народний танок з цією назвою, що його грав і співав Шевченковий «Перебендя/ Старий та химерний», що, бувало «Заспіває про Чалого/На Горлицю зверне.», та й в «Енеїді» Котляревського «Бандура горлиці бринчала/Сопілка зуба затинала…».

Але мене цікавило щось інше: звідки взялася ця назва «горлиця». Мудрував я і сяк і так, аж доки не вичитав в старій польській книзі «sinogardlica,synogardlica, gołąb dziki lub sierpówka. Почав шукати в українському інтернеті під цим гаслом і знайшов, що давня українська назва дикого голуба турецької відміни, який частіше зустрічається в наших широтах – синьогорлиця. Цей термін знаходимо, зокрема у І.Крип’якевича («У хатах і палатах»).

Розгляньмо цю пташку. На шиї («на горлі») у неї – обруч, або. напівобруч темносинього кольору, який формою нагадує серп.

Звідси й походить, напевне, первинна назва «синьогорлиця», або, польською «серпівка». А потім частку «синьо-» відкинули і залишилося «горлиця».

Зрештою, і цей різновид дикого голуба (Streptopelia turtur) заслуговує звання «синьогорлиця». У нього – складніший орнамент на шийці («на горлі»), але все ж того синього кольору.