Елєґант і елєґантність

Чомусь одразу приходить на думку назва продукованої у Львові 1930-х років пасти до взуття «Елєґант». Адже одною з основних рис елєґантної особи було начищене до дзеркального полиску взуття.

Основні вимоги до лікаря коротко сформульовані в такому афоризмі: Medicus debet esse: elegans, odorans et ambi manus dexter, тобто: Лікар повинен бути елєґантним і вправним на обидві руки. Остання вимога зрозуміла без будь-яких пояснень, передусім, якщо йдеться про хірурга. Другу вимогу долучимо до першої, бо хіба можна вважати елєґантною особу, лікаря зокрема, від якого на відстані заносить часником, чи давно немитим тілом, а то й алкогольним перегаром. А в чому ж, передусім, полягає елєґантність?

В словнику латинської мови знаходимо: elegantia, -ae, f – вишуканість, витонченість (рос.-изящество), освіченість, дотепність,

elegans, -antis, m – розбірливий, витончений, зразковий, вправний, вродливий, зразковий, стрункий, логічний, бездоганний, зі смаком.

в англо-українському словнику elegancy- елєґантність, вишуканість, розм. чепурність; американською розмовною elegant – прекрасний, найкращий, першокласний.

Звичайно, не з усім тут можна згодитися. Бо ж може бути елєґантною особа не надто струнка і не дуже вродлива. Справа в іншому: вміти одягатися і поводити себе відповідно до обстановки. Елєґантна особа ніколи не прийде до оперного театру в пом’ятому спортовому костюмі та стоптаних кросівках чи, врешті, не відвідуватиме спортові змагання у фраку і лакових мештах. Бо це вже буде не елєґантність, а moveton – погані манери, ознака поганого виховання. В минулих століттях моветоном уважалося навіть носіння м'якого фетрового капелюха до фрака. Фе, моветон, до фрака треба увінчати свою голову циліндром і нічим іншим. Нині вимоги щодо одягу елєґантної особи дещо менш риґористичні. Помилковою є думка, що дорогий одяг завжди елєґантний. Можна одягатися скромно, але зі смаком, вдало добираючи одяг до ситуації, вміло, гармонійно комбінуючи кольори.

В польському інтернеті елєґантність це: добрий смак в доборі одягу і в поведінці, вміння носити одяг, особиста культура, ґраціозність, рафінованість, витонченість, вишуканість; елєґантно – зі смаком, коректно, витончено, старанно

Arbiter elegantiae (arbiter elegantiarum) — латинський крилатий вислів. Дослівно перекладається як арбітр витонченості. Так називають людину, яка вважається загальновизнаним авторитетом у питаннях моди і смаку, хороших манер і поведінки в суспільстві.