Катавасія

Якщо вам довелося слідкувати за Великодною Божественною Літургією візантійської традиції за богослужбовими текстами, вас неодмінно зацікавить назва гімну, що співається наприкінці канону, точніше – ірмосу, який виконують не паред каноном, а після нього – катавасія. Термін грецького полходження і складається він з префіксу κατα –вниз й іменника βασις (базис) – крок, ходіння. Тобто, правильно було б «катабазія». Йдеться про те, що, співаючи катавасію, обидва співочі крилоси сходять на середину храму. До речі, такий спів дуже складний через поєднання ходи і багатоголосого співу, тож не кожне вухо може вловити його гармонію і може навіть сприймати цілість, як щось заплутане, гармидер, метушню.

Саме в цьому сенсі слово увійшло до бурсацького жаргону, а в богослужбовій термінології втратило своє первинне значення, позаяк катавасії співає здебільшого єдиний хор, залишаючись на місці.

При цій нагоді годиться згадати і медичні терміни, побудовані на грецькому іменнику βασις. Додаючи префікс – частку заперечення α отримуємо термін «абазія», що означає нездатність ходити, а з префіксом δυς отримаємо медичний термін «дисбазія», що означає порушення ходи.

Читаючи Гашекового безсмертного «Швейка» зустрінемося ще з одним терміном, похідним від іменника βασις - «анабазис». Один з розділів, в якому бравий вояк мандрує, шукаючи свого рідного 91-го піхотного полку, так і названо «Будейовицький анабазис Швейка». Тут Ярослав Гашек, вочевидь, використав , як іронічну аналогію, «Анабазис Александра» - опис Аріяном (95-175 рр н.е.) походу Александра Македонського, або ж «Анабазис» Ксенофонта (431-354 рр до н.е.), в якому йдеться про відступ десяти тисяч грецьких вояків після битви при Кунаксі і загибелі Кіра молодшого. А, може, - «Анабазис» - п’ятитомний роман чеського письменника і генерала Рудольфа Медека про легіонерів. Хоча, останній варіант менш правдоподібний, бо ж і «Швейк» і «Анабазис» Медека писалися і видавалися більш-менш синхронно (1921-1923 роки).