Квітка святого Івана

«Що ж це за квітка така?» запитає мене мій прискіпливий читач. Розпочну здалека. Шістдесятих років минулого століття мені потрапив до рук роман Томаса Манна «Доктор Фаустус» в польському перекладі. Книга далеко не проста, це аж ніяк не белетристичне чтиво. Йдеться про молодого здібного музиканта Адріяна Леверкюна, композитора, який 1930-х років продає свою душу Сатані в заміну за небувалі успіхи в композиторській діяльності. Отже – відбувається угода на зразок легендарного Фауста, популяризованого завдяки однойменній драмі Й. В. Ґете і опері Ш. Ґуно. Проте плата за послугу дещо інша: смерть близьких людей, зараження сифілісом і …прогресивний параліч, який настає, коли закінчено останній твір композитора «Лемент доктора Фауста»

В романі наводяться паралелі поміж останніми днями доктора Фауста і Адріяна Леверкюна: Пам’ятаємо, що в старій народній книзі, яка розповідає про життя і смерть архимага Йогана Фауста… коли пересипався пісок в клепсидрі доктора Фауста, той запрошує до свого села Riemlich поблизу Wittenberg своїх приятелів і довірених товаришів «magistros, baccalaureos і інших студентів», впродовж дня гостинно приймає їх, вночі п’є з ними напій святого Івана (St. Johann Getränk, napój świętojański в польському перекладі), а потім в повній каяття, хоча гідній промові розповідає їм про свою долю, що ось-ось має сповнитися. В цій «Oratio Fausti ad Studiosos» він просить, щоб тіло його, коли буде знайдене мертвим, милосердно поховали в землі, бо помирає він, як злий і добрий християнин: добрий – завдяки своєму каяттю і ще тому, що в глибині серця він плекає надію ласки для своєї душі, а злий – тому, що знає – ось надходить гидке закінчення його життя, адже Сатана хоче і мусить забрати його тіло…

Очевидно, Томас Манн використав т. зв. «народну книгу» (вважається, що її написав анонімний лютеранський клірик) «Historia von Dr. Johan Fausten, den weitbeschreiten Zauberer und Schwartzkünstler» («Історія про доктора Йогана Фауста , знаменитого чарівника і чорнокнижника»), видану 1587 року.

То що ж це за напій такий і яким чином він міг допомогти Фаустові виголосити таку хвилюючу промову, фактично – публічну сповідь?

Як це часто буває, допомогла випадковість. Серед ліків гуманітарної допомоги я виявив конвалютку з таблетками явно рослинного походження, а на обкладинці напис «St. Johann Tabletten gegen Angst», тобто «таблетки Св.Івана проти страху». І малюночок – квітка нашого рідного звіробою. Ось воно, що ховається за «святоіванським напоєм»

Зауважимо, що реальний доктор Johann Faust (прибл.1480-1540), чорнокнижник, астролог і лікар закінчив Гайдельберзький університет і, вочевидь, добре знав фармакогнозію. А «святоіванський напій» був нічим іншим, як препаратом (екстрактом, настоянкою) рослини, знаної у нас, під назвою звіробій звичайний (Hipericum perforatum), який широко використовувався, як антидепресант. Лікувальну дію звіробою при невралгіях використовували вже Гіппократ і Парацельс. Біологічно активний інгредієнт звіробою-гіперицин пригнічує виведення серотоніну, збільшуючи його концентрацію в крові, а це, в свою чергу, покращує настрій і діє заспокійливо. Антидепресивну дію звіробою описав1652 року Нікольс Кульпегер, але його психотропну дію напевне вже знав доктор Фауст і вміло використовував її. Рекламуючи препарати звіробою, його називали «чарівною, магічною травою», «фабрикою гормонів щастя». Відомо, що при передозуванні препаратів звіробою виникає занепокоєння, панічні атаки, амнезія, агресія. Флавоноїди, що містяться в звіробої, проникають в нервові закінчення, впливають на виведення адреналіну, зменшуючи його концентрацію в крові, що зумовлює заспокійливу і знеболювальну дію. Препарати звіробою використовуються як в народній, так і в офіційній медицині.

Додамо, що німецькою звіробій називають рослиною святого Йоана – Johanniskraut, англійською - St. John Flowers. Ось і розгадка «святоіванського напою», що його вживав доктор Фауст перед останньою хвилюючою промовою-сповіддю.