Клинок
КЛИН КЛИНОМ ВИБИВАЮТЬ
Все частіше чуємо і читаємо в засобах масової інформації подвійну німецько-російську кальку «клинок» (ножа, шаблі, рапіри тощо). Аж ніяк не можна згодитися з Вікіпедією, яка подає ось таке тлумачення:
Клинок,-ка ле́зо[1] (іноді залі́зко, жало́,[2] залі́зко) — гостра частина знаряддя, інструменту, зброї або машини, яким ріжуть, колють або рубають. Клинок, це зменшувальна форма від слова клин. Може бути виготовлене з металу або інших достатньо твердих матеріалів — каменю, кістки, кераміки, пластмаси.
Ні, шановні, не так. «Клинок» російською – спотворене німецьке слово die Klinge – лезо, в ширшому розумінні – холодна (січна) зброя. Читаємо у Юрія Липи:
Ми знак життя, що вільне і щасливе,
з фанфарами пройде по Україні,
гнучкий, як лезо шпади неламливе,
брат мудрости, з жонами гречний, в бою звинний,
предобрий будівничий, знаючий сусідів,
неутомимий покровитель творчих воль сам Іоанн Мазепа.
Юрій Липа
"Лицарі духу" . Щоденний бій, четвертий вірш
І байдуже, чи це лезо шпаги (Юрій Липа вжив польонізм «шпада»), козацької шаблі,
бойового ножа,
Хірургічного скальпеля,
, чи, скажімо, лезо для гоління:
Росіяни в двох останніх випадках вживають таки термін «лезвие».
То ж відкиньмо подвійний німецько-російський покруч «клинок» і не вживаймо натомість «лезо».
Сáме лезо є складовою, активною частиною ножа, кинджала, хірургічних інструментів і зброї. Залежно від конструкції і кількості лез, розмірів і форми зброя може мати різні принципи вражаючої дії: колоти, різати, рубати, тощо, відповідно - різну форму. Але в будь якому випадку лезо – таки лезо, а не «клинок».
А клин, це українською щось зовсім інше. Клин, клинок, клинець – загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплювання чого-небудь. В анатомії – кістка черепа такої форми (клиноподібна кістка), в кравецтві - частина тканини, а в землемірстві - ділянка землі видовженої трикутної форми. В переносному значенні – звуження якоїсь проблеми, світогляду, запитів, інтересів, життєвого простору («світ клином зійшовся»).