Конформізм - нонконформізм

Конформí́зм (від пізньо-лат. conformis — «подібний», «схожий») — політично-моральний термін, що означає бездумне, пристосовницьке прийняття панівних стандартів поведінки, слухняне визнання існуючого стану речей, безумовну підпорядкованість пануючій моделі, законів, норм, правил, бездумне схиляння перед авторитетами, невизнання поглядів, інтересів, смаків окремих людей

тощо. Конформіст не здатен звільнитися від думок, нав’язаних йому панівним режимом, від стандартів поведінки більшості, її естетичних смаків та уподобань

Як це у Шевченка:

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

Пробач мені, шановний Читачу, наступне порівняння з тваринним світом, але ця світлина моєї внучки Роми настільки ілюстративна, що не можу її не опублікувати. Два песики праворуч – явні конформісти, а той, що праворуч, о, той не розділяє їхніх поглядів, у нього – свій погляд на світ, на оточення. Він – явний нонконформіст.

Нонконформі́зм (англ. non-conformism — «незгода») — поняття, протилежне конформізмові, тобто незгода з нормами, заведеними в суспільстві, стремління здолати панівні стереотипи, висуваючи, натомість, свою власну думку, позицію, яка суперечить позиції більшості.

Цим терміном користуються в різних аспектах психологія, суспільні науки (соціологія, юриспруденція, політологія, філософія), мистецтво, культурологія та інші галузі.

В своєму нарисі-спогаді я назвав «системним нонконформістом» професора Львівського медичного інституту Гаврила Парфентієвича Ковтуновича, який за сталінських часів вмів будь-що відстоювати свою думку, не згідну з «лінією партії та уряду».