Асафета

Не сумніваюся що кожного сучасного поціновувача безсмертної травестії Котляревського, передусім-медика, зацікавив опис низки психогенних соматичних розладів, які виникли у Аматиної няньки внаслідок вбивства тогочасними доґгантерами її улюбленого цуцика:

Осатаніла вража баба

І крикнула, як на живіт,

Зробилась зараз дуже слаба,

Холодний показався піт,

Порвали маточні припадки,

Істерика і лихорадки,

і спазми жили потягли…

Не менш цікавим є і короткий опис лікувальних заходів:

Під ніс їй дали асафету,

Ще й теплую на пуп сервету,

Іще клістир з ромну дали.

Ото ж, щодо теплої сервети в ролі грілки і клізми з ромну (ромен, роман, ромашка, Anthemis arventis/ medicinalis), тут усе, наче б то, зрозуміло. А що це за асафета така?

Ферула смердюча –Ferulla assa-foetida – трав’яниста багаторічна рослина роду Ferulla, родини парасолькових – Apiacae. Росте в Ірані, Афганістані, Таджикістані, Курдистані, куди завезена в VIстолітті з північної Африки.

З застиглого молочного соку деяких видів цієї рослини отримують латекс, що його, після висушування, вживають, як спецію- приправу до рисових та бобових страв. З інших видів отримують гальбан (смердючу смолу, gummi-resina Assa foetida, чортове лайно, асмаргок, хінґ), який застосовують в медицині.

Цю смердючу речовину вживають, як вітрогінний, протисудумний і відхаркувальний засіб, для покращення травлення, при інфекціях дихальних шляхів і як афродизіак. Вона увійшла до медичних засобів Аюрведи, до Британської рослинної фармакопеї, до Codex medicamentorius europaeus 1825 року.

Через сильний запах асафету дають нюхати при знепритомнінні. Власне в такій ролі виступає асафета в «Енеїді». А може і мали на увазі протисудомну дію асафети.