Купля, купляти

В повсякденній мові нерідко доводиться чути «купля», «купляти» в розумінні «купівля», «купувати». Чи коректно вживати ці слова в сучасному українському мовленні? В тлумачних словниках української мови вони наводяться з тлумаченням «розм. рідко –те саме, що купівля, купувати. А проте… В довоєнній Галичині словом «купля» (лат.copula, copulae f мотузка, ремінь, абордажний гак, з’єднання, зв’язок і шлюбний вузол, нім. Кoppel, f) називали військовий поясний ремінь – важливу частину однострою австрійського вояка.

В словнику староукраїнської мови ХІV-XV століть (Київ-1977) знаходимо слово «коуплҍти ся» - з’єднуватися.

В розмовній мові початку ХХ століття «куплювати», означало з’єднувати привід (кінний керат, паровий локомобіть) ремінною передачею з молотаркою чи іншим сільськогосподарським механізмом.

Це – керат _ (німецькою Kehrrad – коло що обертається). Кінь ходить по колу, а його рух передається ремінною передачею (куплею) на механізм. На цій світлині коня поганяю я. Кінь приводить у рух механізм, який розмішує глину для виробництва цегли на цегельному заводі чоловіка моєї хрещеної матері у Ратні на Волині.

А це – паровий локомобіль; від кола вгорі йде ремінна передача, яка «купляє» чи «куплює» його з молотаркою, що й показано на світлині внизу.

А сам ремінь так і називається - «купля».

Німецькою мовою Kuppler означає звідник, а Кupplung – зчеплення (давніша назва – спрягло).

Ну і, нарешті – копуляція (лат. Copulatio, -onis, f з’єднання, зв’язок, зчеплення, англ.copulate - спаровуватися, з’єднуватися).

І, хоча більшість наведених термінів в українській мові нині вже не вживається, краще говорити і писати «купувати», «купівля».