Лабіринт

Лабіринт (грецькою λαβυρινθος, латинською labyrinthos) – заплутаний хід з численними відгалуженнями і тупиками, з яких важко знайти вихід, переносно – щось заплутане, складне. В анатомічній термінології – вмістилище (кісткове і перетинчасте) рецепторів внутрішнього вуха.

Кноський лабіринт (дав.-гр. Λαβύρινθος) спроектував і збудував на острові Крит. легендарний винахідник Дедал на замовлення царя Міноса. Розповідають, що, потрапивши одного разу до лабіринту власної будови, сам Дедал ледве знайшов вихід з нього. Спорудили лабіринт для чудовиська –людожера Мінотавра, на поживу якому щорічно відправляли сім юнаків і сім дівчат. Мінотавра не могли втримати жодні замки, жодні оббиті металом двері і заплутана система лабіринту була єдиною гарантією, що людожер не вибереться з нього.

Переміг Мінотавра юний герой Тесей, син царя Егея, якому вдалося вибратися з лабіринту завдяки клубкові ниток, подарованому його коханою Аріядною, який він розмотував пробираючись лабіринтом, а після перемоги нитка вказувала йому шлях до виходу.

. Деякі історики вважають, що лабіринт був побудований Дедалом задовго до життя царя Міноса на зразок єгипетського лабіринту.

Зрештою, подібну до кноського лабіринту будову зі складною системою ходів мав кноський палац, який, як і кноський лабіринт вважався вигадкою аж до археоогічних досліджень кінця 19 століття.

В наш час лабіринти споруджують в парках з розважальною метою.

А це – кістковий вушний лабіринт, своєрідний «футляр» для ніжної структури – перетинчастого лабіринту, яка, в свою чергу, містить рецептори органа слуху і рівноваги. Чи ж не нагадує ця система ходів і порожнин кноський лабіринт? Правда, заблукати в ньому може хіба що студент, який, замість вивчити будову внутрішнього вуха, розважався з друзями.

А ще можемо почути або прочитати: «Він заплутався у лабіринті справ.», «Ми пробиралися лабіринтом вулиць.».