Меланхолія-світлий смуток?

Перед вами – невеличка (23,9 на 18,8 см) ґрав’юра на міді, одна з циклу «Меланхолія», одна з найзагадковіших праць Альбрехта Дюрера (Albrecht Dürer), датована 1514 роком, сповнена символів і алегорій На її тему написано багато мистецтвознавчих праць, масони вбачають в ній свою, масонську символіку. Ми ж приглянемося ближче фігурі жінки в віночку, сумно задивленої кудись в далину та ще сумному ангеликові поруч з нею.

Меланхолія. В ХVI столітті меланхолію не вважали цілковито негативним явищем. Людей з-під планети Сатурн, покровительки меланхоліків, ділили на три типи. До першого відносили людей з багатою уявою, це — художники, поети, ремісники. До цього типу Дюрер зараховував себе. Другий тип меланхоліків – це ті, чий розум переважає над почуттями: вчені, державні мужі, можновладці. Третій тип меланхоліків керується переважно інтуїцією. Сюди належать філософи і вчені теологи. Тож, як бачимо, в меланхолії не вбачали якоїсь хвороби.

А звідки взявся цей термін-характеристика?

Його почерпнуто з теорії гуморизму, свого часу підтриманої давньогрецькими, римськими і ісламськими лікарями та філософами, які вважали, що надлишок або нестача будь-якого з чотирьох окремих тілесних рідин людини, безпосередньо впливає на її темперамент. Ці чотири рідини (рідина-humor, звідси і гуморизм) це: жовта жовч (chole), мокротиння, слиз, лімфа (phlegma), і кров (sanguis) чорна жовч (melan chole),).

Переважання однієї з цих рідин і визначає, мовляв, темпераменти: переважання жовтої жовчі - (грецькою - χολή) формує людину імпульсивної вдачі, «в гарячій воді купану», «раптуса» - холєрика. Переважання флегми чи лімфи(грецькою - φλέγμα) формує спокійну і повільну, розважливу людину - флєґматика. Людина, у якої серед рідин переважає кров -санґвіс (латинською – sanguis) – рухлива, весела і приязна - санґвінік. Нарешті - меланхолік, це той, у кого в надмірі чорна жовч. Меланхолік - людина сумна і боязка. Меланхо́лія (грецькою μελαγχολία) — «разлиття чорної жовчі», бо μέλας «чорна» + χολή «жовч») В російській мові побутує термін хандра́, в англійській - spleen.

Майже у кожного темпераменту можна знайти як позитивні, так і негативні властивості. Належне виховання і самоконтроль дозволяють усе ж таки виявити передусім позитивні риси кожного темпераменту: флєґматик виявиться стриманим, розсудливим і відповідальним за доручену справу. Санґвінік покаже себе енергійним, здатним знайти вихід з кожної ситуації, душею товариства. Холєрик - палкий ентузіаст, ініціатор та ризикант.

Меланхолік - людина вразлива, здатна глибоко переживати навіть найменшу невдачу, сумувати і той смуток далеко не завжди солодкий, світлий, як в пісні Melencolia, популярній у виконанні Софії Ротару. То ж в українському перекладі Олександра Ласкавцева вжито переклад «світлий смуток»

Melancolie, dulce melodie,

Melancolie, misterios amor,

Melancolie, melancolie,

Din armonia inimii cu dor

Мій світлий смуток - музика солодка,

Мій світлий смуток - потайна любов,

Мій світлий смуток, мій світлий смуток,

Ти з моїм серцем гармонуєш знов

В творі Ольги Кобилянської «Valse melancolique» («Меланхолійний вальс») це вже щось інше, вагоміше, музика вводить у важкий, похмурий, сумний настрій, сум, тугу, безвихідь, що закінчується смертю героїні.

В мистецтві тема меланхолії часто повторюється. 2011 року вийшов на екрани фільм «Меланхолія». В ньому звучить тема загибелі Землі, яку зустрічають дві сестри меланхолійна Жюстін та виважена Клер. Саме меланхолія дозволяє Жюстін залишитися спокійною у час зіткнення з планетою під назвою Меланхолія тоді, коли всі інші і, зокрема її сестра Клер, панікують в час космічної катастрофи.

Є й оповідання Рея Бредбері «Лік від меланхолії».

Меланхолія – це також психічний розлад, для якого характерні пригнічений стан, загальмованість думок, іпохондрія, сплін, маячні ідеї. Цим терміном аж до початку ХХ століття окреслювали психічні розлади, що супроводяться зниженим настроєм, симптоми тяжкої депресії. Меланхолік важко знаходить контакти з оточенням, бачить весь світ в сірих барвах. Це – трохи менше, ніж депресія, коли здається що все вкрай погано,, що життя стало нестерпним. Людина – меланхолік зациклюється на понурих, негативних думках і емоціях, йому притаманна низька самооцінка, перебільшене самозвинувачення і моральне самобичування.

Меланхолія, спричинена несприятливою життєвою ситуацією, може минути сама по собі. Допомагає боротися з меланхолією самомотивація, заняття улюбленими справами, спортом, спілкування з друзями.

Питання меланхолії та депресії ґрунтовно описав далекого 1621 року священик, вчений і бібліотекар Оксфордського колєджу Robert Burton (1577-1640) в капітальній шеститомній праці «The Anatomy of Melancholy». Праця неодноразово перевидавалася від 1989 до 2001 року. На її підставі BBC Radio-4 провело останнім часом серіал радіопередач «New Anatomy of Melancholy». Вочевидь питання актуальне і в сучасній Британії.