Ніч Вальпургії

Якось, на початку шістдесятих років, мені довелося сидіти за гостинним столом поруч з Львівською примабалериною Наталією Слободян. Солістка балету, яку до цього часу я бачив лише на сцені, виявилася напрочуд милою, ніжною жінкою і дуже цікавою співрозмовницею. Мова зайшла про те, як Наталія Василівна готується і готує своїх підопічних до створення образів в балетних спектаклях. Саме того часу готувався до постановки «Фауст» і я запитав пані Наталю про те, на чому полягає ідея «Вальпургієвої ночі». Моя співбесідниця делікатно виправила мене: «Не Вальпургієвої ночі, а ночі Вальпургії. Тут ідеться про старогерманський міф, пов’язаний зі святою Вальпургією…». Хтось перервав цікаву розповідь і питання залишалося не розв’язаним до кінця.

Незабаром я взявся до прочитання роману Томаса Мана «Доктор Фаустус». І саме в примітках до цієї книги я знайшов продовження того, що не встигла мені розповісти пані Наталія.

Ото ж, ідеться про абатесу монастиря в Гайдельгаймі (за джерелами Інтернету - Девонського монастиря) Вальпурґу (Вальпурґію, Вальбурґу) Гайдельгаймську, сестру святого Віллібальда, . яка народилася в родині короля Західної Саксонії Річарда приблизно 710 року, палку проповідницю християнства і противницю язичницьких та окультних практик, що допомагала святому Боніфатієві навертати на християнство германські племена. Померла 777 (за даними Томаса Манна 779)року. Абатесу поховано в скельній печері - ніші Айнштадтської скелі і з її могили стало стікати благодатне миро. Під час реставрації чи перебудови монастиря робітники зруйнували і збезчестили могилу. Це сталося в ніч з тридцятого квітня на перше травня. Після цього тінь святої з’явилася єпископові. 1 травня 870 року її канонізовано

Чи власне цю ніч, коли осквернено могилу святої Вальпургії відьми обрали на час своєї зустрічі, що відбувалася (чи й відбувається?) на вершині Бльокберґ (за іншими даними – Брокен) в горах Гарцу (за Ґете – в околиці Schierke i Ellend). До речі, гору Бльокберґ уважають еквівалентом нашої Лисої Гори. Намастившись чарівною маззю, відьми сідлають мітли і прямують до місця збору. Там вони звітують про свої гидкі вчинки, реалізовані протягом року, відбувається своєрідний конкурс і тій, що відзначилася в своїй відьомській діяльності, сам Сатана дає напитися відвару чарівного зілля з кінського черепа, а лінивих карає батогами. Розпочинається божевільний танець, до якого сатанинські музиканти приграють на кінських черепах котячими хвостами. Далі учасники відьомського балу приносять Сатані жертву, спалюючи чорних тварин: козла і бика та вдаються до тілесних утіх. А потім відьми тим самим транспортним засобом повертаються додому і можуть знову стати добропорядними дружинами. Настає наступне свято Першого Травня. Традиції святкування дня Вальпургії сягають, правдоподібно, давніших часів. Але й нині це свято відзначають в Німеччині, зокрема Баварії, Шотландії, Фінляндії, Ірландії, Уельсі, Чехії та Моравії, в Саксонії, Тиролі, а навіть в деяких регіонах Польщі – на Шлеську, Мазурах і Кашубах. Подекуди перед цією ніччю проводять «ремонт кордонів»: обходять господарство, лагодять огорожі, чистять печі і комини, щоби 1 травня запалити «чистий вогонь». Шведи та естонці малюють на підлозі хрести, кладуть навхрест дві мітли, галасують, щоб відлякати злих духів. А ще - палять вогнища та різними іншими способами зупиняють нечисту силу, наприклад посипають поріг піском. Відьма не може увійти до дому, доки не перерахує всіх піщинок.

А може ці дати – просто збіг. Бо ж не тільки осквернення могили, але і канонізація Вальпургії відбулася 1 травня.

Саме на таке дійство, на «schöne Walpurgisnacht» веде Мефістофель Фауста напередодні Міжнародного свята трудящих.

Мотив ночі Вальпургії використав Булгаков в «Майстрі і Маргариті», щось від цих міфів прочитується і в «Гаррі Поттері».