Поверхи і етажі

Це було на початку нашої незалежності. Склалося так, що я перебував у відрядженні в Києві і, одночасно, в тому ж таки Києві гостював мій новий приятель – українець зі США доктор Ахіль Хрептовський. Не пам’ятаю яким чином (мобільних телефонів ще не було) ми знайшли один одного і домовилися зустрітися о певній годині на сьомому поверсі готелю. За п’ять хвилин до умовленого часу я натиснув клавішу ліфта з позначкою «7». Сів в фойє поверху на лавочку і чекаю. 15 хвилин…20. Ні, це аж ніяк не схоже на Ахіля. Раптом блискавкою спалахує думка: а може мій новий приятель, який покинув Европу сорокових років, користується европейською нумерацією поверхів. Не чекаючи ліфта підіймаюся на восьмий поверх. Ситуація з’ясовується.

Отже «поверх» (польською - piętro) і «етаж» (польською – kondygnacja, англійською - storey). – два різні поняття, які за радянських часів вживалися, та й нині вживаються в Україні, як рівноцінні, хоча, як кажуть в Одесі, це «дві великі різниці».

Поверх,-у ч – частина будинку, що включає ряд приміщень на одному рівні

«Поверх» - іменник, утворений від прийменника «поверх», що, в Новому Тлумачному Словнику Української Мови тлумачиться «зверху чого-небудь».

В даному випадку – поверх партеру. Те, що від «золотого вересня» стали називати першим поверхом, в довоєнній Польщі, відповідно - в тодішній Західній Україні, називали партером. Партер – частина будинку, підлога якої знаходиться на рівні ґрунту (французькою – par terre, сербо-хорватською prizemlje) чи вулиці (rez de chaussée), або ж саду(rez de jardin).Німецькою партер – die Parterre. Нижнім партером в сучасній Европі називають приміщення, частково розташоване нижче за рівень землі. В передвоєнній Польщі їх називали «сутеренами», а за радянських часів – «напівпідвальними приміщеннями». Їх замешкували найбідніші верстви населення. Від нижнього партеру вниз іде відлік підземних поверхів із знаком мінус: «-1», «-2» і т.д.

Навіть в сучасній Росії, яка принесла нам непорозуміння з поверхами, цей ресторан в Оренбурзі названо «Партер».

Такий будиночок, який ви бачите на наступній світлині, в Европі називають партеровим.

Поняття «партер» вживається і в театрі. Читаючи класику ХІХ і попередніх століть, врахуймо, що поняття «партер» може означати і приміщення для глядачів на рівні сцени і сукупність найбідніших глядачів («стоячий партер аплодував»). А ще це поняття використовується в спорті («відправити суперника в партер») і в зеленому будівництві («партерні сади»).

Чи потрібно нам, українцям, переходити до европейської нумерації, що включає партер і наступні поверхи – не мені рішати. Може почекаємо членства в Европейській Співдружності, а тоді вже: і поверхи і евроколія, та й інша европейська атрибутика. Але читаючи, наприклад, довоєнний опис якогось львівського будинку, пам’ятаймо, що перший поверх, це радянський другий, а радянський перший – це партер. А перебуваючи за кордоном, ознайомтеся з нумерацією поверхів, перш ніж користуватися ліфтом. Бо поверхи можуть позначатися відповідно до европейської/австралійської, США/канадської, російської, або японської/корейської конвенцій і потрібний вам поверх може позначатися комбінацією чисел літер і математичних знаків «+» та «-».