Фантасмагорія

Слово французького походження, що складається з двох слів: phantasmе – міраж, оптичний обман, примара, видиво, марево і horreur – жах.

В первісному вигляді воно означало спектакль, популярний у ХІІІ столітті, в якому гра живих акторів поєднувалася з ефектами, створеними з допомогою «чарівного ліхтаря», тобто провісника сучасних проекційних установок, а саме привидами, скелетами та іншими страховиськами. Таким чином у глядачів викликали переляк і приголомшення, стиралася межа поміж уявним, фантастичним і реальним світом. Це – данина ґотичному мистецтву з його захопленням усім романтичним, окультним, потойбічним.

В переносному сенсі під фантасмагорією інколи розуміють химерне переплетіння подій, явищ, краєвидів тощо, химерні видіння, що існують тільки в уяві, уві сні, в мріях, химерне уявлення про те чи інше явище, подію. А ще – фанастичну візію, що виникла в хворій уяві.

В красному письменстві яскравими прикладами фантасмагорії є «Вій» Миколи Гоголя, «Ніч Вальпургії» у «Фаусті» Й.В. Ґете, «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова з кульмінацією в розділі «Бал у сатани». В усіх цих, та й інших творах жанру, реальне переплітається з фантастичним, міфічним. Поряд з реальними особистостями діють покійники, відьми і чорти, кіт Бегемот, Азазелло та інші фантастичні істоти.

Фантасмагорія вплітається в тканину багатьох сучасних кінофільмів, напр. в стрічці Люїса Бунюеля «Андалузький пес», мерці оживають, герой фільму перекидається в комаху, волосся перетворюється в їжакові голки.

У фільмі Ґілльяма актор, що грав роль Дон Кіхота потрапляє до психіатричної лікарні. Та історія розгортається таким чином, що вже не можливо розрізнити: хто божевільний, а хто психічно здоровий.

Ну й звичайно – класичним в цьому жанрі є багатосерійний фільм Гора Вербінського з Джоні Деппом та Пенелопою Круз в головних ролях «Пірати Карибського моря». Тут межа поміж реальним і фантастичним стає десь ледь помітною а десь і зовсім зникає.

Окреслення «фантасмагорія» вживають інколи для характеристики неправдивої журналістської інформації.

Термін «фантасмагорія» вживали в своїх творах Іван Франко, Іван Нечуй-Левицький, Микола Бажан та інші.