Фломастер, тростинове перо і каламар

Ніби й немає нічого спільного поміж цими трьома словами. Але це – лише на перший погляд. Почнемо з фломастера.

Коли цей новий-старий пристрій для писання і рисування з’явився в широкому продажу і став популярним, львівські художники вперто наполягали на другому варіанті написання, мовляв ця назва походить від слів «фламандський майстер». Зрештою, поляки, білоруси донині дотримуються цього написання, з тим, що у білорусів замість «т» пишеться «ц» - «фламасцер» Всі інші пишуть «фломастер», не надто допитуючись, звідки цей термін: чи від англійського «flow» - струмінь, чи від назви торгової марки чорнила , «Flo-master» фірми «Cushman & Denison», яким заправляли перші пристрої цього типу, т.зв. багаторазові ручки.

В усякому разі, фломастер чи фламастер – це пристрій для писання, малювання чи маркування (звідси – ще одна назва «маркер»), в якому запасом чорнила просочений носій – пористий матеріал – поролон, повсть чи фетр (фільц), звідси й назва мовою есперанто «feltokrajono», а німецькою «Filzstift» чи «Filzschreiber».

Офіційно фломастери з’явилися близько 40 років тому. А проте вони існували і використовувалися вже в страродавньому Єгипті. В гробницях фараонів знаходили тогочасні«фломастери». Це були мідні чи бронзові трубки, в які вставляли тростину, пористу серцевину якої просочували чорнилом. Такий пристрій був особливо придатним для писання на папірусі.

Щільна зовнішня оболонка тростини заповнена всередині пористою серцевиною. Її можна було видалити і, застругавши, як на нижньому малюнку, використовувати, як перо. Очерет чи тростину, або ж аїр тростиновий називали Aconus Calamus, та й перо, виготовлене з неї теж звалося calamus, або калам звідси й українське «каламар» - посудинка для чорнила і каліграфія – мистецтво красного письма. Варіант калямуса-пера показано внизу наступного малюнка. А вгорі того ж зображення – тростинове перо зі збереженою серцевиною, яку просочували чорнилом, отримуючи, таким чином, “вічне перо” з запасом чорнила чи, в сучасній термінології, авторучку.

Ще один варіант, це – коли серцевина виступала з оболонки тростини (калямуса) і слугувала писальним елементом, як у сучасному фломастері.

Впродовж століть цю єгипетську ідею не використовували, про неї геть забули. Лише 1942 року японець Юкіо Хорі запатентував пристрій на зразок «тростинового олівця» єгиптян, використовуючи сучасні матеріали. Попервах фломастери продавалися погано. Лише після того, як у США зафільмували серію рекламних роликів з персонажами діснеєвських мультфільмів, намальованими фломастерами, бізнес рушив з місця.

Ото ж і маємо ланцюжок – перо (олівець) фараона – калямус – каламар – каліграфія –фломастер.

Всі ілюстрації – з відкритих джерел Інтернету.