Халява, сер!

Анекдот про те, як стюард американського літака пояснював пасажирові з Радянського Союзу, що за пропоновані напої не треба платити, напевне широко відомий. Нарешті другий пілот, який зав російську остаточно просвітив пасажира фразою: «Халява, сер!» Термін прижився і в сучасному поточному мовленні, як позначення чогось, що дається задарма, або незначними зусиллями чи мінімальними коштами.

Халя́ви, це верхня частина чобіт, яка прикриває гомілки, первинно задумана, як захист ніг вершника від кінського поту і травмування металивими частинами підвіски стремена.

Слово походить від праслав’янського дієслова «xoliti» (мити», чистити, турботливо доглядати, пестити, плекати, леліяти), або від індо-европейського ksol (чистити, мити, доглядати). Звідси, мовляв, український іменник «пахолок» і польський pacholę, що означає дитину, яка ще потребує догляду, а також чеське дієслово chlacholiti, тобто чистити, мити, доглядати.

Якщо виводити з однойменної частини чобота поняття халява, в розумінні чогось, що дістається задарма, або незначним зусиллям, то напрошується ось яке пояснення: Відомо, що нижня частина чобота з підошвою, звана «головкою» зношувалися набагато швидше, ніж халява. Тому для економії підприємливі шевці пришивали до халяви нову головку чобота. Звичайно ж, чоботи — пришиті «на халяву» виходили значно дешевшими.

Є ще таке пояснення: н бенкетах деякі елементи частування ховали в халяву, щоби непомітно винести їх.

Побутує також думка, що цей фразеологізм походить від єврейського слова "калев" (молоко). Правовірним євреї заборонялося виконувати будь-яку працю в суботу, працювати в суботу, а корів в їхньому господарстві доїти таки треба було. То ж запрошували для цього «ґоїв». Ті приходили, доїли, а молоко - "калев" - забирали собі, як винагороду за працю.

В давнину православні батюшки називали халявою відправляння треб поза церковним приходом, коли гроші йшли батюшці в кишеню.

Можливо фразеологізм має польське походження. Збіднілі польські шляхтичі часто «брали на халяву») - тобто, клали в халяви чобіт дрібні подарунки.

Більш зрозумілим в українській фразеології є поняття лизати халяви, що означає надто вже догоджати комусь, підлещуватися до нього. Коли про жінку говорять (особливо в Галичині) «має писок, як халяву, тут теж усе зрозуміло – йдеться про «пискату» жінку, злісну сплетницю.

Зрозуміло, що халявники викликають осуд і роздратування оточення.Бо з якого це дива халявник має отримувати задарма те, за що інші повинні платити. Халявники здебільшого ніде не працюють, а лише ходять на фуршети, презентації, поминки, чи просто в гості. До пори, до часу…