Хуліган (Гуліґен)

Нині цей термін, похідний з англійської і спотворений російською транскрипцією, характеризує грубого порушника громадського порядку. Українська мова може запропонувати натомість низку більш чи менш адекватних синонімів: халамидник, шибеник, паливода, гарцівник, гайдабура.

Походження терміну-характеристики достеменно не відоме, проте він зустрічається в рапортах поліції Лондона вже 1898 року. Найрозповсюдженішою є версія, що це ім’я стало прозивним, як сучасне «тітушка» і стосувалося, передусім, ірландця Патріка Гуліґена, одного з громил і дебоширів , що жив в Лондоні в XIX столітті.

Інша легенда подає, що на Дуврському шосе в добрій, старій Англії на початку ХІХ століття тримала заїжджий двір родина Гуліґенів. Зупинялися у них і прості люди і знатні особи, зокрема - купці з континенту. І не один із постояльців поселився в заїзді, але так і не виїхав із нього. Їх грабували і вбивали. Коли розкрилася макабрична таємниця, суд, що тривав вісім днів виніс усім Гуліґенам смертний вирок.

Ще дехто пов’язує термін з ірландською вуличною бандою Hooley gang, що діяла в Лондоні.

Звичайно ж, вчинки Гуліґенів аж ніяк не вкладаються в сучасне поняття «хуліганство».

Проте в наш час характеристика «гуліґен» набрала в англомовних країнах героїчно-завадіяцького характеру, як скажімо львівська «батяр». Її можна побачити на футболках і, навіть, протиковідних масках.

Згадаймо, що у радянській судовій практиці вияв політичного опору, участь у демонстраціях, публічний опір органам влади таврувався як хуліганство.

Кримінальний кодекс України (стаття 296) передбачає покарання за хуліганство різного ступеня тяжкості і суспільної небезпеки від штрафу до семи років ув’язнення.