Шантрапа

У вікісловнику «шантрапа» – нікчемна, пуста, ненадійна людина, як збірне поняття – негідники, мерзотники.

Так колись розумів цей термін і я.

Проте ще сімдесятих років минулого століття львівський композитор Анатолій Кос-Анатольський запропонував зовсім інше тлумачення, як на мене, цілком вірогідне.

Коли в середовищі землевласників - поміщиків настала мода організовувати кріпацькі хори і театри, потрібно було дібрати молодих кріпаків з добрим слухом і голосом. Збирали молодь, вчитель музики чи ґувернер, такий собі месьє Тріке, сідав до клавесину. Потенційним артистам пропонували проспівати награну на клавесині мелодію. Тих, кого Всевишній не обдарував ні слухом, ні приємним голосом, екзаменатор відправляв словами «il (elle) ne chantera pas» («він (вона) не співатиме»). Ото ж, «шантрапою» називали осіб не здатних співати, що для співучого українського народу було неабияким приниженням. Згодом таку саму думку щодо етимології слова «шантрапа» висловив в особистій розмові російсько-французький композитор і музикант князь Андрій Волконський (на світлині).

Отже, в первинному значенні «шантрапа» чи «шантрепа» це людина нездатна співати.