ШВАЛЬ

Етимологічний словник російської мови Макса Фасмера пов’язує слово «шваль» з німецьким Schwall – потік, або з іменем новгородця Івашки Шваля (XVII століття). А ось – більш правдоподібне тлумачення.

Переможене у французько-російській війні 1812 року французьке військо повертається на батьківщину. В Росії – жорстокі морози, вояки знесилені, обдерті. Коні, підковані не відповідно до зимових умов і не забезпечені кормами, загинули. Йти дальше не сила. Єдина надія – за останні луїдори купити якусь шкапину і добиратися верхи. І ті, у кого ще залишилося бодай кілька монет, стукаю в двері селянських садиб, простягають гроші і просять продати коня: «cheval, cheval», тобто «коня, коня (продайте)». А мужички, гидливо відвертаючись від напівзамерзлого обідранця, бурчать: «Опять эта шваль».

Такий варіант етимології видається правдоподібним, бо ж «cheval» французькою – кінь. Відповідно – «chevalier» - лицар, кавалєр (ну, звичайно ж, не піший, а верхи на коні). Зауважу, що про таке походження слова «шваль» я вперше почув 1960-х років від того ж таки композитора Анатолія Кос-Анатольського.