Бісквіт

З погляду етимології це - власне такий різновид дрібнопористої випічки з легкого пухкого тіста. Бо ж походить це слово з латинської і італійської мов, де „bis” – двічі, а “coctus” печений (італійською - “bis cotto”). Взагалі латинське дієслово і похідний від нього прикметник “coquo, coctus,(cocta, coctum)” має низку значень: варити (варена, варений, варене), пекти (печена, печений, печене), смажити (смажена, смажений, смажене), а ще – випалювати, палити і, навіть …катувати вогнем.

Для даного випадку підходить значення «пекти». Отже «двічі печений», тобто два окремо спечені коржі пухкого легкого тіста, з’єднані (перемащені) тоненьким шаром повидла чи крему.

Значно пізніше з’явилися тверді, сухі бісквіти, які ще називали «морськими сухарями». Справа в тім, що висушений бісквіт в часі морських мандрівок довго зберігається і не пліснявіє.

Сухі бісквіти є традиційним супроводом чаю під час традиційних британських «файф оф кльоків» (five o`clock), тобто чаювання о п’ятій годині по полудні.