Ахілова чи Ахілесова п’ята

Ахілле́с, також Ахілл (грец. Aχιλλευς) — син царя мірмідонян Пелея та морської богині Фетіди, внук Еака, герой Троянської війни. Зазвичай «царство» мірмідонян доби Троянської війни розміщують у Фтіотиді, але можливо, що ця версія з'явилася лише згодом, принаймні і Еак, і Пелей відомі як володарі острова Егіна.

Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахіллес мав єдине вразливе місце — п'яту, за яку його тримала, купаючи, мати. Ахіллесу провіщали безмежну славу й загибель у Троянській війні. Так подає всезнайко – Інтернет.

Учителями Ахіллеса були Фенікс і кентавр Хірон, які навчили його мистецтва лікування, музики, їзди на коні і, годуючи лев'ячими й ведмежими нутрощами, прищепили мужність.

Але мова зараз – не так про Ахіла, як про присвійний прикметник зі словосполучення «Ахіллова п’ята»…А може «Ахілесова», як це подеколи пишуть? Мабуть, слід обрати перший варіант, бо ж ім’я Achilles, -i, -ei (два варіанти родового відмінка) прийшло до нас через латину. То ж утворюємо основу слова, відкидаючи те, що змінилося в родовому відмінку, отримуємо Achill-, українською – Ахілл (бо ж, відповідно до конвенційного правопису, подвоєння приголосних у власних іменах зберігається) і утворюємо присвійний прикметник, додаючи суфікс –ова, отже п’ята таки Ахіллова. Отже, з п’ятою ми наче все з’ясували.

А тепер декілька слів про прикметники, спотворенні «чіплянням» українських суфіксів до чужоземних. Артеріальний (тиск). Тут український суфікс дочепили до англійського arterial. А слід було б творити прикметник з українського іменника артерія, -ї, чи радше з множини артерії,-ій, бо ж ідеться про тиск в усіх артеріях і звучав би він артерійний. Те саме – з прикметником бактеріальний, бо ж англійською -bacterial. Але ж українською - бактерія,-ї, основа іменника бактері-, додаємо український суфікс і отримуємо бактерійний.

Чи правильно я міркую? Розсудіть, панове (пані) філологи (філологині).