Закалялися, накалялися

Давно це було, десь рік чи два по другій світовій війні, напровесні. Вчитель української мови і літератури П.Б. якось запитав нас, учнів: «Хлопці, чого це ви вчора без сорочок сиділи на стадіоні? Могли б простудитися…» І котрийсь із нас відповів: «А ми закалялися!» Вочевидь він почерпнув це нове російсько-совкове слово із обов’язкової лектури про Павку Корчагіна «Как закалялась сталь», читаної російською мовою. Наш вчитель демонстративно принюхався і сказав: «Щось не чути запаху!»

Таким чином він назавжди зафіксував у нашій пам’яті, що «каляти», значить бруднити, паскудити, а «закалятися» - забруднитися екскрементами. Проте, не конче. Залежно від контексту, можна (хоч і не бажано) закаляти болотом чоботи, спідничку. Згодом наш вчитель навів українське прислів’я: «Лише поганий птах каляє власне гніздо!».

А проте і в наш час часто-густо чуємо в радіо чи на телебаченні: «Навколо цієї проблеми накаляються пристрасті», а ще «лампа накалювання», «випалити каленим залізом».

Ото ж сталь гартують, розжарюючи її, а потім – охолоджуючи. Ще кажуть «сталити залізо». Іван Франко вважав, що можна сталити, тобто гартувати, волю. 1916 року він писав:

Мовиш: нині інші війни.

Ну, то іншу зброю куй,

Ум остри, насталюй волю,

Лиш воюй, а не тоскуй!

Отже, залізо сталять, сталь – гартують, а не, вибачте, закалюють. Відповідно –, здійснюють і фізичне гартування (недоконаний вид дієслова), наслідком чого є загартовування (доконаний вид)ю Отак!.

Електролампу, в якій джерелом світла є розжарена дротяна спіраль, називаємо лампою розжарювання, а щодо пристрастей, суперечок, кажемо, що вони розпалюються, розгоряються. Тут вже наша мова має окремі визначення.

Ідемо далі: результатом дії «гартування» постає стан (іменник) «гарт» (від німецького прикметника «hart» - твердий, щільний). Гарт-властивість, набута внаслідок гартування. Гарт, -у, чол. Вживається в контексті «ідейний гарт», «гарт волі».

«Гарт» - так сто років тому Василь Еллан-Блакитний назвав союз українських пролетарських письменників, які твердо (hart) стояли на позиції творчості українською мовою. Гартом в переносному значенні нині називають стійкість, витривалість, наприклад у змаганні з труднощами, несприятливими обставинами тощо

А ще словосполучення дати (задати) гарту вживається в дещо іншому розумінні – твердою рукою, жорстко покарати когось.

І, нарешті, гартом в друкарстві називали твердий (hart) сплав свинцю, сурми та олова, з якого литтям виготовляли друкарський шрифт.