ЛАНТУХ і РАНТУ́Х

Слово лантух в наш час вживається вкрай рідко, та й то в переносному іронічному сенсі. Лантух з половою – про пусту, ліниву людину, лантух з маслаками (костями) – про виснажену особу, те саме, що «шкіра і кості. Значно рідше – в розумінні «великий міх». Шукаючи етимологію цього слова, я згадую цікаве явище воєнних і повоєнних років, яке дозволяє вірогідно розтлумачити походження отого самого слова лантух, що його здебільшого вважають чисто українським. Ото ж, тих неспокійних і голодних воєнних, та повоєнних (згадаймо 1947 та й наступні роки) часів жінки-селянки носили на продаж до міста продукцію свого господарства в своєрідних наплечниках, сформованих з полотняної плахти, яка охоплювала плечі і зав’язувалася на грудях вузлом. Деякі міщани і, згодом, «асвабадітєлі», глузливо називали цих жіночок «парашутистками». Добиралися вони до міста приміськими потягами, або принагідними вантажівками і прямували, тривожно оглядаючись, за відомими адресами, до своїх певних клієнтів.

А там лантуха розгортали і на світ Божий з’являлися плесканки сиру, бруски масла (зараз таке масло, імпортоване з Польщі називають «masło osełkowe, бо osełka це і є брусок для гострення коси), а ще сметана і справжнє незбиране молоко та й інші продукти, недоступні в офіційній торгівлі. Був певний ризик, що на двірці (так називали вокзал) буде облава, німець-поліцай зупинить «парашутистку» і запитає: «Was hast du den in diesem Leintuch? (Що це у тебе в цій плахті (лантухові)? І доведеться частину вмісту, а то й усе віддати…

Отже, німецькою Leintuch, це виріб з льняної тканини: плахта, простирадло, покривало, пелюшка, штора, накидка, хустка (біла). Das Leinen – льон, das Tuch – отой самий виріб будь-якої величини, білий і, здебільшого, льняний. Ось вам і походження «лантуха». Подібна конструкція – die Leinwand – екран («льняна стіна»). І не потрібні хитромудрі спекуляції з «ляндтухом» (сільською хусткою) і ще іншими здогадками, які можна знайти в Інтернеті.

То ж первинно йшлося не про мішок, зшитий з льняної чи конопляної тканини, а про імпровізований з льняної (бо така тканина найміцніша) наплечний мішок.

А що ж це за штука рантух? Нині це слово геть зникло з ужитку

Рантух, -а – це накриття голови заміжньої жінки в Галичині, на Поділлі, біла хустка з тонкої ніжної тканини (майже – серпанок), зав’язана особливим чином.

Федькович порівнює гори в снігу з білими рантухами. А ще рантух – тонка бавовняна тканина, здебільшого – біла.

У Богдана Лепкого читаємо: А що найбільше додавало їм (жінкам, примітка моя) поваги, то білі, свіжо випрані рантухи – хустки з білого крамного полотна, що, обнявши лице попід бороду, окручуються довкола чола, немов турбан турецький. Такий білий завій додає багато поваги і робить лице якимсь грізно-суворим.(«Зломані крила»).

Інші варіанти, без підв’язування попід бороду, зображені на поштових марках, це - намітка-убрус (тільки - не обрус, бо обрус – це скатертина), рантушок, пінка, півка, завійка, оковит, рубова хустка, старовіцька хустка, серпанок. Здебільшого вони теж білі.

Значно рідше рантух чи намітку-убрус формували з хусток інших кольорів, навіть – темних.

Що ж до етимології, то тут справа мається дещо складніше. В Інтернеті є різні припущення щодо першої частини слова, бо походження і значення другої ми вже з’ясували. Припускають, що воно походить від Regentuch «хустка від дощу», бо ж Regen німецькою та rain англійською – дощ, що, проте, здається мало правдоподібним. Значно ймовірніше йдеться про Randtuch , де Rand німецькою – край, рант, а ще облямівка. А може, йдеться про німецький прикметник rein, який означає чиста, охайна, порядна.

Значно рідше рантухом називали спідницю з суконно-льняної тканини, переважно – у клітинку.