Оптимальний оптиміст

Розпочнемо нашу розмову зі… ступенів порівняння прикметників. Учитель запитує Івасика: «Скільки знаєш ступенів порівняння прикметників?» А Івасик, без затримки відповідає: «Чотири!» «Ну, нехай так,- відповідає вчитель,- в такому разі скажи мені: сильний, сильніший, найсильніший…а яким буде четвертий ступінь порівняння?» «Вірастюк, пане вчителю!» - відповідає Івасик.

Проте, жарти-жартами, а в нашому повсякденному мовленні, та й, час від часу, в наших славних ЗМІ чуємо такі «перли», як «більш кращий», «оптимальніший», «більш оптимальний», «найоптимальніший», «найбільш оптимальний».

Згадаймо, що латинською мовою optimus, -ma, -um, це adjeсtivus superlativus,тобто прикметник найвищого ступеня порівняння від bonus (добрий) – і перекладається він «найкращий». Звідси походить і українізований прикметник оптимальний – найвищий ступінь порівняння прикметників (gradus superlativus comparationis adjectivorum). Саме найвищий, бо кращий в латинській мові – melior (gradus comparativus). Згадалося латинське прислів’я «Usus magister est optimus», тобто «Досвід – найкращий вчитель».

До речі, в довоєнній українській мові (принаймні – в Галичині) і в тогочасній пресі, розповідь про когось, коли підкреслювали його найкращі якості, називали «розповіддю в суперлятивах».

Отже більш оптимальний значить «більш найкращий», а «найоптимальніший» - «найбільш найкращий». Якщо додати сюди ще «більш кращий», то виходить, що тих ступенів порівняння стало ще більше, ніж їх нараховував Івасик. Нісенітниця, чи ж не так?!

З оптимальним ми наче б то все з’ясували. Але як тут обійти мовчанкою оптиміста (оптимістку). Того оптиміста, що на малюнку ліворуч.

Оптиміст стверджує, що склянка паповнена наполовину, коньяк пахне дубовою бочкою, а песиміст (той, що праворуч), конче впиратиметься, що склянка наполовину порожня, а коньяк пахне, вибачайте, блощицями. Для оптиміста, на відміну від песиміста (бо pessimus - найгірший) світ чудовий і наповнений виключно добрими, милими людьми, з будь-якої ситуації можна знайти вихід, усе, що задумано, вдасться здійснити. То ж добре, коли тебе оточують оптимісти – на праці, а особливо – в екстремальних ситуаціях.

В 1646-1716 роках жив-був такий німець - оптиміст Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц (Gottfried Wilhelm Leibniz). Він уважав, що наш світ – найкращий з усіх світів. І, либонь через свій оптимізм, він зумів так багато зробити в галузі логіки, математики, фізики, лінґвістики і, навіть дипломатії. Це власне він розробив кодування, а через нього намагався створити універсальну числову платформу для всіх наук. Створив першу механічну обчислювальну машину, здатну додавати, віднімати, множити й ділити.

Створив (незалежно від Ісаака Ньютона) диференціальне й інтеґральне числення та, навіть, не повірите, але це факт, заклав основи двійкової системи числення. А ще розробив теорію детермінант, яку опубліковано на підставі його рукописів, лише в середині XIX століття. Скажіть, чи міг би осягнути такого рівня фундаментальних наук песиміст?

То ж будьмо оптимістами попри все: пандемію, аґресію північного сусіда, погану погоду та інші фактори, які вперто намагаються зробити нас песимістами.