Матіола і помідор

Вгадайте, що спільного поміж цими двома представникам рослинного світу. Поміж запашною романтичною «нічною королевою» і прагматичним помідором, або ж томатом. Щось подібне читаємо у Максима Тадеєвича Рильського:

«У щастя людського два рівних є крила.

Троянди й виноград, красиве і корисне.»

Ото ж, обидві рослини тим чи іншим чином пов’язані з ім’ям італійського лікаря і ботаніка Пєтро Маттіолі. Замолоду пан Пєтро вивчав медицину у Падуї, згодом працював практикуючим лікарем, аж доки 1555 року його

Pietro Andrea Matthioli (1501-1577).

призначено особистим медиком ерцгерцоґа Фердинанда II, сина імператора Священної Римської імперії Фердинанда I фон Габсбурґа. Коли 1564 року Фердинанд I помер, Маттіолі сав придворним лікарем імператора Максиміліана II. Останні роки життя Пєтро Маттіолі провів у рідному Тренто. Написав низку праць з історії медицини, проте основною його працею вважається «Di Pedacio Dioscoride Anazarbeo libri cinque della historia, & materia medicinale», в якій учений дав критичний аналіз творів грецького лікаря I століття Діоскорида, а також залучив до неї власні спостереження, щодо флори, передусім - альпійської , передусім не описаних до нього рослин: тирлича жовтого (Gentiana lutea), та пурпурового (Gentiana purpurea), цикламену альпійського (Cyclamen alpinum), чорної орхідеї (Nigritella nigra), а також едельвайсу або білотки альпійської, знаної також у нас, як шовкова косиця (Leontopodium alpinum). Нічого дивного в захопленні лікаря ботанікою наче й не було. Майже до ІІ світової війни лікарі вивчали фармакогнозію, тобто науку про лікувальні рослини. Тож Маттіолі вів жваве листування з іншими дослідниками, описуючи отримані від них екземпляри рідкісних рослин.

Справедливе запитання: «То де ж тут помідор?». Цю рослину доктор Маттіолі1544 року П'єтро Андреа Матіолі описав в менш відомому творі: «Di Pedacio Dioscoride Anazarbeo Libri cinque Della historia, et materia medicinale tradotti in lingua volgare italiana» він описав рослину, яка давала чудові золотисті плоди і назвав її «pomi d'oro» (золоте яблуко), а в книзі «Medici Senensis Commentarii, in Libros sex Pedacii Dioscoridis Anazarbei, de Materia Medica, Adjectis quàm plurimis plantarum & animalium imaginibus, eodem authore, detti Commentarii» ввів латинський термін «Mala aurea», що є точним перекладом з італійської мови.

Впродовж XVII й XVIII століть «золоте яблуко» використовували насамперед як декоративну рослину, бо щодо її золотистих плодів ходилинаполегливі чутки про їх отруйність. Відома розповідь про Христофора Колумба, який подарував плоди помідора господареві однієї з харчевень. Той вирішив, що мореплавець хоче отруїти всіх відвідувачів, то ж подав страву з небезпечного, на його думку, плоду саме Колумбові. Мандрівник з'їв подану страву і інсценував отруєння, після чого розреготався і спокійно розрахувався з госпдарем за обід. Зрештою, перебуваючи в Чехії на навчанні 1920-х років, мої батьки теж зустрілися з переконанням чехів щодо шкідливості вживання сирих помідорів, тому в чеських ресторанах їх подавали тільки термічно обробленими.

А тепер - про матіолу, ту саму, про яку той таки Максим Рильський писав

«Матіола квітла на грядках…

І лила лукаво-ніжний пах.»

Назву цій субальпійській квітці, надав британський, а точніше – шотландський лікар і ботанік Роберт Браун (Бровн), вшановуючи пам'ять лікаря і ботаніка П'єтро Андреа Матіолі. Ледве чи читач здогадується, що пан Роберт Браун, це саме той той, хто вперше описав безладний рух дрібних частинок в рідині або газі, той рух, який згодом отримав назву «бровнівського руху».

Ро́берт Брaун (Robert Brown;1773 —1858)

Цей добродій, син скромного священика, вивчав медицину в університетах Абердина й Единбурга, п'ять років прослужив в англійській армії офіцером медичної служби. В 1798 році президент Королівського наукового товариства сер Джозеф Бенкс рекомендував його на посаду натураліста на борту корабля «Інвестигейтер», що вирушав, аби дослідити береги Австралії.

Під час цієї експедиції Браун зібрав величезну ботанічну колекцію. Після повернення в Англію 1805 року Браун кілька років присвятив класифікації зібраних в експедиції рослин, більшість із яких раніше не була відома науці. 1810 року Бенкс взяв лікаря-ботаніка до себе бібліотекарем. В 1820 році Браун одержав від нього в спадщину велику бібліотеку й колекції, які він згодом передав у Британський музей, а сам став зберігачем створеного ботанічного відділення.

1828 року доктор Бровн опублікував в Edinburgh New Phil. J. 5, 358 «Короткий звіт про свої спостереження: «A Brief Account of Microscopical Observations Made in the Months of June, July and August, 1827, on the Particles Contained in the Pollen of Plants; and on the General Existence of Active Molecules in Organic and Inorganic Bodies»

Йому також належить честь першого опису ядра рослинної клітини. Коли саме він назвав матіолу іменем італійського колєґи, достеменно не відомо, але авторство відзначене абревіатурою R.Br.