Участь: брати чи приймати

У жодному разі не можна вживати вислів «приймати участь». Це – неоковирна калька, тобто дослівний переклад з російської мови. А нам чужого не треба, бо ж наша мова милозвучна. Отож і «приймати участь» є дослівним перекладом з російської «принимать участие». Українською ж правильно говорити «взяти участь», «брати участь» (в якихось заходах, розмові тощо). Наприклад: «Він не захотів брати участі в змаганнях». Можна вжити і цілком коректний і милозвучний вислів «бути (стати) учасником чогось».

Звичайно, можна і «приймати участь» але чиюсь. Тобто згодитися на участь якоїсь особи в тому чи іншому заході. скажімо – він пропонує свою участь а ми цю пропозицію приймаємо. Можна приймати гостей, відвідувачів, делегацію. А ще в побутовій українській мові «прийняти» може означати «прибрати щось». Наприклад: «Прийми брудний посуд зі стола!» Також «до уваги», «до серця» ми щось беремо, а не приймаємо.

Вочевидь чиновницьке «принимать участие» походить з французької мови, яка колись уважалася мовою російської аристократії «prendre part à …». Хоча, серед значень дієслова «prendre» в сучасному словнику знаходимо, передусім, «брати», є також переклад «приймати», щоправда-аж на 10 позиції. Англійське дієслово «participate» явно походить з латинської, де pars, partis – частина, участь, а друга частина – корінь латинських дієслів accipere чи concipere (приймати), відкидаючи префікси. Щоправда є ще форма take part, що, усе-таки, перекладається – брати участь. Німецькою – «teilnehmen», що однозначно перекладається «брати участь».

Словосполучення «приймати участь» до кінця тридцятих років ХХ століття подекуди побутувало в українській мові східної і центральної України, де вплив російської мови був виразно більшим; його вживав і Михайло Драгоманов. У Бориса Грінченка дієслова приймати і прийняти поєднуються з контекстом «приймати до гурту» «приймати за рідну», «душа не приймає», «приймати листи, гроші». Є й словосполучення «прийняти слово», яке близьке до «прийняти участь», але, також нині ніде не вживається. Кажемо «взяти слово» (в дискусії, наприклад).

Ото ж, візьмім за норму «брати участь», або ж «стати (бути) учасником.