Штормовка, вітрівка, анорак

Є рюкзак і штормовка

І незвідана путь,

Де ґітара і ватра

Нас попереду ждуть

(Туристсько-альпіністська пісня «Ґітара», український текст Василя Глинчака)

Штормовкою за «совка» називали куртку-вітрівку (німецькою – Windjacke) з каптуром, пошиту зі щільної, але досить легкої тканини, зазвичай без довгої блискавки чи ґудзиків спереду, куртку, яку одягали через голову. Штормовка - традиційне спорядження альпіністів і туристів. В ідеалі вона мала бути легкою, водостійкою і щільною щодо вітру, мала мати подвійні – потрійні манжети рукавів на ґумці і стягуючу ґумку в поясі. Ось такі «штормовки», хоча українською, мабуть, правильніше «штормівки», носили ми шістдесятих років минулого століття.

Зрештою, можна було б їх називати скромніше «вітрівка». Але, знаєте, морська романтика, шторми, воно звучить якось серйозніше.

До цього моряцького спорядження ще б пасував брезентовий капелюх «зюйдвестка» (від німецького Südwester, або нідерландського zuidwester - південно-західний вітер).

А нижче Ви бачите одяг жіночок з Ґренландії в попередниках наших штормівок, які теж одягаються «через голову» - анораках (annoraqq). Щоправдв, пошиті вони зі шкур полярних звірів, але основні ознаки вітрівки витримані – отвір для голови, каптур, щільність щодо вітру.

Залишається додати, що анораки, а, по-простому, вітрівки, дуже популярні в наш час, особливо – в молодіжному середовищі, спортовому і не дуже… Їх використовують не лише туристи і альпіністи, а й усі, хто хоче виглядати стилево, «круто» і слідувати модним тенденціям.

Застерігаю: якщо ви, перебуваючи в Польщі попросите в крамниці показати вам wiatrówkę, вам запевне покажуть…рушницю. Не дивуйтеся, «вітрівками» (wiatrówki) поляки називають пневматичні рушниці.

І на цьому можна б закінчити розповідь про анорак? Ба, ні…

Британський лікар і письменник Oliver Sacks в книзі “A Leg to Stand On” («Встати на ноги») описує імобілізацію своєї тяжко травмованої в горах Норвеґії ноги з допомогою…парасолі (подаю у власному перекладі). «Я відламав руків’я і розірвав анорак. Парасоля мала достатню довжину, а міцний стержень пасував до ноги. Я примоцував його смугами анораку…

Ніде поза цим твором – ні в англійських, ні у французьких чи польських словниках, ані в різномовних інтернет-статтях про технологію виготовлення парасоль (параплюї, умбрель) і назву складових частин цього популярного (зокрема в дощовій Англії) предмету, слова анорак в сенсі їх м’якої частини я не знайшов. Але кому, як не англійцям знати всі тонкощі парасолевої (умбрелевої) термінології?!

Залишається додати, що докладніше про парасолі можна прочитати в «герці зі словами» під назвою «Парасольки» на сайті ookitsera/blog/

Парки і парки

Десь напочатку 1950-х років військова інтендантура Великобританії розробила особливу чудо-куртку для авіяторів, яка мала б утримувати їх при житті в екстремальних ситуаціях. І назвали цю куртку англійською snorkel parka. Бо ж згорнута куртка з піднятим каптуром, обшитим хутром, дуже нагаднвала шноркель – впускну трубу автомобіля – позашляховика чи підводного човна.

Вважається, що слово «парка» походить з ненецької чи алєутської мови і значить «викроїти, пошити одяг». За словником Даля парка це «зимовий верхній одяг камчадалів…з оленячих, собачих або овечих шкур».

Американські парки для пілотів шили з особливої тканини захисного кольору, названої Ventile з помаранчевою підкладкою та особливим утеплювачем поміж ними. Ідея полягала в тому, щоби, в разі вимушеного катапультування, пілот чи штурман, які патрулювали суворі північні води, одягнуті у шноркель-парки, могли вижити бодай 20 хвилин у крижаній воді, доки прибудуть рятівники. До речі, цей різновид бавовняного утеплювача донині використовується постачальниками RAF - Британських королівських військово-повітряних сил.

Вочевидь, у героя новели Фредеріка Форсайта “The Shepherd” (дослівно «Пастух», «Вівчар», а в моєму перекладі «Поводир»), молодого британського пілота, що загубився в небі над північним морем різдвяної ночі 24 грудня 1957 року така шноркель-парка вже мала б бути, проте, навіть у такому разі розраховувати на швидкий порятунок було годі:

В часі вишколу нас навчили багатьох речей, але ніхто не сказав, які ж шанси виживання має пілот, що потрапить зимової ночі до вод Північного моря, пілот у рятівній камізельці, якого заливатимуть крижані хвилі і шмагатиме морозний вітер. У такій ситуації немає, либонь, і одного шансу на сто, щоби утриматися при житті бодай годину.

В наш час парками називають цивільний одяг – довгу куртку чи пальто, шиту з міцної водостійкої тканини, здебільшого – нейлону, утеплену…звісно ж, не Ventile, але, усе ж таки високотехнологічним американським утеплювачем, іншими словами - вітро- і водонепроникний верхній одяг. За «совка» такі імпортовані куртки називали «алясками». Вони стягувалися в поясі торочками, мали нашивані кишені, капюшони, обшиті хутром, і ще одну характерну особливість – ззаду вони були довшими ніж спереду. Цю їхню особливість називали «риб’ячим хвостом».

А тепер - про Парки з великої літери

Свій останній вірш «Чи не покинуть нам, небого…» смертельно хворий Тарас Шевченко записав 14 -15 лютого 1861 р. на звороті й лицьовому боці пробного відбитка офорту свого автопортрета, датованого попереднім 1860 роком. Ще надіючись на порятунок зусиллями лікарів, Поет писав:

Ходімо просто-навпростець

До Ескулапа на ралець —

Чи не одурить він Харона

І Парку-пряху?...

Харон – перевізник через Стікс. А хто ж така Парка?

Па́рки (Parcae) — у давньоримській міфології і їх відповідниці мойри (Μοῖραι) - у грецькій, це богині, які пряли нитку людської  долі, дочки Зевса і Теміди. Ось вони – три дами поважного віку на барельєфі Йогана Ґотфріда Шадова (Johann Gottfried Schadow; 1764- 1850). Причому, у кожної – своя сфера діяльності:

Нона (Nona), або грецькою Клото (Κλωθώ, «Пряха») — пряде нитку життя;

Деціма (Decima)або грецькою, Лахесіс (Λάχεσις, «Доля») визначає довжину цієї нитки. І, нарешті

Морта (Morta), або грецькою Атропос (Ἄτροπος, «Невідверненна», «Невмолима») перерізує нитку, перериваючи життя.

Котру саме з них сподівався одурити за допомогою лікаря хворий Тарас Григорович? Мабуть, третю. А, можливо, й тих двох.

Не одурив…

. Про парки (чоловічого роду), як про спеціальні території, призначені для рекреації – іншим разом.