Більше не знаю…

До елітарної школи на співбесіду з директором приходить інтелігентної зовнішності мама з худеньким хлопчиком, потенційним учнем першого класу. Директор просить хлопчика порахувати до ста, потім, задоволений відповіддю, запитує: «А скільки ти знаєш пір року?» Хлопчик, згадуючи, щось підраховує на пальчиках і каже «шість». Директор хитає головою і пропонує ще подумати. Хлопчик ще раз щось шепче, підраховуючи на пальчиках, закусує губу і каже «Таки шість, більше не знаю!» «Що ж, перелічи!» пропонує директор з єхидною посмішкою. Хлопчик бадьоро відповідає: «Гайдна, Чайковського, Глазунова, Вівальді, П’яцолли і Лусьє. Більше, направду, не знаю…»

Коментар: А таки справді:

Йозеф Гайдн, австрієць (1732-1809): «Пори року», ораторія,

Петро Чайковський, українського походження (1840-1893): «Пори року», фортепіанний цикл з 12 картин,

Олександр Глазунов, росіянин (1865-1936): Пори року», музика для балету,

Антоніо Лючо Вівальді, італієць(1678-1741): «цикл «Пори року», скрипковий концерт в 4 частинах,

Астор П’яцолла, аргентинець (1921-1992): «Пори року», чотири танго-композиції,

Жак Лусьє , французький джазовий піаніст(1934): «Пори року»; шедеври класичної музики. П.Чайковський в обробці для джазу.

І, усе ж таки, хлопчик помилився: є ще сьомі «Пори року», а саме чотири акапельні твори для хору львів’янина Мирослава Скорика…