Я й зараз там працюю

Втомлений професор після четвертої пари повільно прошкує щербатим тротуаром.

Зі скрипом гальм зупиняється чорний «Mercedes», з нього прожогом вистрибує прилизаний чоловічок в елегантному костюмі і гукає: Дорогий професоре, чи ви мене пам’ятаєте? Я був у вас асистентом, зараз маю фірму, торгую мобільними телефонами. Ось – візитівка. Заходьте в офіс, на каву... І до кави щось знайдеться, ге-ге!

Втомлений професор далі чалапає тротуаром.

Гальмує «Lexus». Виходить вгодована тітонька в сукенці від Діора з яскравим макіяжем, запахом від Шанель і багатоповерховою зачіскою.-Шановний, дорогий професоре, невже ви не пам’ятаєте. Я – ваша колишня аспірантка. На другому році аспірантури вийшла заміж за депутата верховної ради, бізнесмена. Колекціоную вілли в Європі. Будете в Ніцці, заходьте без запрошень, ось – візитівка. Поїдемо разом в Монте Карло, на моїй яхті пікнік влаштуємо.

Втомлений професор повільно плететься далі.

Зупиняється представницький «Майбах», з нього вистрибує маленький лисий чоловічок в мештах з крокодилової шкіри і з годинником «Tissot» на зап’ясті, обіймає професора і викрикує ---Дорогий, шановний професоре, невже ви мене не пам’ятаєте. Я ж був доцентом на вашій кафедрі. Зараз у мене газовий бізнес, дача під Києвом. Ось – візитка. Будете в Києві – заходьте на шашличок і до шашличка знайдеться, хе-хе...

Втомлений професор підходить до свого будинку і, проходячи мимо сміттєвих баків чує, що хтось в них порпається. Схожий на бомжа чоловічок в залатаному на ліктях піджачку підіймає голову і вигукує: - Шановний професоре, як у вас справи, як здоров’я?

-Як це, невже і ви теж працювали на моїй кафедрі?!

-Що значить «працював»? Я і зараз там викладаю!