З розповідей професора Романа Бариляка

ДЕГУСТАТОР-2

-То що, продеґустузмо цей напій,- сказав я, наливаючи вино до келихів.

-Скуштуємо,- спростував Професор.- Бо ж дегустація - справа не проста. Тисячі, мільйони людей здатні розрізнити сухе і напівсухе вино, приблизно оцінити смакові якості напою, але справжніми деґустаторами, здатними впізнати ніжні відтінки, ледь вловимі смакові нюанси, можуть стати хіба що поодинокі особи, наділені надзвичайним даром від Всевишнього. Про таких розповідають легенди... Ні,ні я не перебільшую - справжні легенди... Ось одна з них:

-Працював якось на одному з відомих на увесь світ виноробних заводів старенький деґустатор, він же і славний купажист* пан Гілярій... Тобто,-посміхнувся оповідач,- стареньким він був не завжди, проте досвіду набував упродовж багаторічного працьовитого і аскетичного життя.

-Аскетичного? - недовірливо перепитав я,- хіба ж можливо залишатися аскетом, маючи повсякчасно справу з вином?!

-Хочете сказати «Wein, Weib und Gesang?»** Так ось, молодий друже, вірте чи ні, але пан Гілярій ніколи не пив вина, ні, тим більше, міцних напоїв і до глибокої старості залишався старим кавалером. Був стриманим щодо їжі, вегетаріанцем, не вживав ніяких приправ окрім мінімальної кількості солі. "Ґезанґ"? Ні, наскільки мені відомо, не співав. Любив, щоправда, камерну музику. Сам виконував удвох зі сусідом скрипкові дуети, та ще інколи грав на призабутому нині інструменті - цитрі. В молоді роки був римо-католиком, згодом перейшов на лютеранство...Через орган. Не зносив, бачте, голосної музики. Симфонічної, зрештою, також...

-Ну й дивак...Даруйте, а як же можна куштувати вино, не випиваючи бодай однієї чарки.

-Деґустувати, молодий друже, аж ніяк не значить пити. Бачу, Ви ні разу не спостерігали за деґустацією вина справжніми фахівцями.

-Признаюся щиро, ні разу.

-Так ось, процес деґустації у виконанні героя нашого оповідання відбувався таким чином. Вино наливалося до келиха з безколірного і цілковито прозорого скла. Ні, ні, не конче кришталевого... Примруживши очі, деґустатор пильно розглядав його під світло - оцінював колір, прозорість. Затим легенькими помахами долоні спрямовував винні випари до себе, ледь-ледь принюхувався, вловлюючи найтонші відтінки пахощів і нарешті вливав невелику кількість напою до рота. Ось так... Розподіляв вино по піднебінню, язику, видихав повітря, насичене винним ароматом через ніс. Нарешті... випльовував. І прополіскував рот джерельною водою. А відтак давав напоєві вичерпну характеристику, вдаючись до несподіваних асоціацій. Скажімо: „аромат дещо підсушеної шкуринки житнього хліба", "приглушений аромат липневих польових квітів та смоли".

Одного разу, деґустуючи прібку вина з великої бочки, пан Гілярій авторитетно і безапеляційно заявив: "Легкий аромат невиправленої волової шкіри-сирівцю та ледь відчутний смак заліза". Цей дивовижний експертний висновок передавався з уст в уста з більш або менш доброзичливими коментарями. Подейкували, що старий Гілярій вже трохи..."того" і крутили пальцем біля скроні.

Минуло багато років. У глибокій старості дегустатор таки віддав Богові душу. На лютеранський цвинтар його відпровадили і члени конґреґації з пастором на чолі і невелика група католиків.

Велика бочка, що колись містила вино, те вино, що удостоїлося такої дивної характеристики, відслужила своє. Після вина в ній витримували старку. І, зрештою, настав час розібрати химерну споруду для утилізації. Збито обручі… Коли челядники складали клепки на кам'яній долівці льоху, щось дзенькнуло. Підняли...Що за мара: маленький залізний ключик, геть окислений, чорний, вкритий винним каменем, на петельці зі шкіри-сириці. Як він туди потрапив, невідомо. Проте старий дивак Гілярій, як з’ясувалося, таки не помилився.

Розповідають, що такого дива не міг доконати ніхто з- деґустаторів після пана Гілярія. А може… може просто більше ніхто не топив у винній бочці залізного ключика на петельці зі шкіри.

Коментарі:

*купажит (з франц.) – фахівець, здатний компонувати шляхетні вина, тютюни, чаї, добираючи різні інгредієнти та їх пропорцію

**«Wein, weib und Gesаng?» (гасло німецьких буршів) – Вино, жінка і спів.